5 грудня 2019 року, з нагоди  Міжнародного  Дня волонтера, в Будинку освіти   відбулася  зустріч волонтерів  клубу  «Пам’ять серця». Вони різні за віком, професіями і вподобаннями, але їх об’єднує одне бажання: допомогти тим, хто потребує підтримки. Кожен з них бере активну участь у реалізації  гуманітарного проекту «Служба медико-соціальної допомоги на дому, організація зустрічей та дозвілля жертв націонал-соціалізму у Переяславі-Хмельницькому». Найстаршому волонтеру проекту – 80 років, наймолодшому – 12.       

У роботі святкового зібрання взяла участь заступник міського голови Валентина Губенко. Вона привітала присутніх з волонтерським святом, побажала їм міцного здоров’я  та активної волонтерської діяльності. Подарунки  та Подяки міської ради вона вручила  на святі волонтерам (пенсіонерам): Ніні Лисенко та Антоніні Шпитальовій, студентці ІІІ курсу Переяслав-Хмельницького  педагогічного університету Діані Грись. Інші  волонтери отримали Подяки від керівника проекту Анелії Ковальської.

Під час зустрічі звучало багато вітань, теплих слів на адресу кожного волонтера.  Вони розповідали цікаві історії, співали улюблені пісні, декламували вірші. А Василь Потупа (волонтер-садовод «Саду Пам’яті»)  порадував усіх своєю власною творчістю.  

Свято «Волонтерство – це покликання душі» відбулося в рамках реалізації  проекту  «Служба медико-соціальної допомоги на дому, організація зустрічей та дозвілля жертв націонал-соціалізму у Переяславі-Хмельницькому».

 

Діана Грись,

студентка 3 курсу Переяслав-Хмельницького 

педагогічного  університету 

Сучасний світ надзвичайно різноманітний, відкритий для кожної окремої особистості. А ще більше відкривають його для нас люди. Мені допомогло його відкрити волонтерство. Для мене – це рідкісна можливість допомагати людям, спілкуватися з ними, втілювати в життя різні ідеї та постійно діяти і йти лише вперед. Волонтерство – це цікаве заняття, яке приносить задоволення, нові знайомства, а головне – прекрасні результати.

Особисто для мене  волонтерство – це унікальна можливість змінити життя людей, в тому числі і своє, на кращу сторону. Це можливість розширити кругозір, відвідати нові місця, шанс отримати безцінний досвід роботи в різних проектах, познайомитися з цікавими людьми. Беручи участь в різних заходах, можна проявити себе як з творчої сторони, так і з організаторської. Волонтерські проекти – це величезне поле для творчості. Саме для мене ця діяльність і відіграла велику роль. Завдяки проекту Громадської організації «Міжнародний  фонд «Взаєморозуміння і толерантність» та співпраці німецької сторони з українським «Переяслав-Хмельницьким державним  педагогічним університетом імені Григорія Сковороди», у якому я навчаюсь, я мала змогу подорожувати по світу деякий час. Вперше у 2018 році я відвідала Німеччину завдяки цьому проекту, а вже через рік знову повернулась у теж саме, вже таке рідне місто Магдебург, де навчалась один семестр у німецькому університеті Магдебург-Стендаль.

За випадком долі, дуже багато інших волонтерів даного проекту також мали змогу навчатись у Німеччині протягом трьох місяців. Це, наприклад, моя сестра Мар’яна Грись, також студенти нашого університету Марія Лой, Дана Мільгевська, Ярослав Дробушенко, Сергій Кухарук та інші.

Сама думка про те, що я можу завдяки волонтерству спілкуватися з такими цікавими та різноманітними особистостями чого тільки варта. Я надзвичайно захоплююсь розповідями наших героїв, колишніх остарбайтерів, в’язнів, примусових робітників часів війни та повоєнних часів. Я обожнюю відвідувати наші зустрічі у клубі «Пам’ять серця», а також кафе «Теплий дім», де можна за чашечкою теплого чаю поспілкуватись на такі скорботні теми. Але з цього і складається життя. Проте їх хочеться не тільки слухати, але й завжди ще й підтримати словом чи ділом. Хоча б раз на тиждень, хоч десь на вихідних, допомогти комусь хоч одному з них з хатніми правами. Для нас це буде дрібничкою, а для них це величезна проблема.

Я дуже вдячна своєму університету, що подарував мені таких людей, Анеліїї Ковальській за підтримку та запрошення до участі в проекті. Ви стали для мене сім’єю – великою, міцною та люблячою.