Асоціація міст України наполегливо просить Прем’єр-міністра України О. Гончарука ініціювати скасування постанови Уряду від 26.06.2019 №560 як такої, що несе загрозу припинення діяльності підприємств комунальної теплоенергетики і, відповідно, надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води громадянам. Асоціація міст України звертається до Прем’єр-міністра України О.Гончарука з проханням скасувати постанову Уряду від 26.06.2019 №560, якою пропонується встановити граничні тарифи на:
– послугу з постачання теплової енергії для населення 1400 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал (за наявності приладів обліку) та 35,21 грн (з ПДВ) за 1 кв м (без приладів обліку).
– послугу з гарячого водопостачання становитиме 83,66 грн (з ПДВ) за 1 м куб. за умови підключення рушникосушильників, та 75,74 грн (з ПДВ) за 1 м куб. за відсутності рушникосушильників.
При тому, що середньозважений тариф по Україні на теплову енергію станом на 1 травня 2019 року складав 1807 грн за 1 Гкал, запровадження меншого тарифу у відповідності до постанови №560 призведе до додаткових витрат місцевих бюджетів за час опалювального сезону 2019/2020 року 7 млрд грн.
АМУ наголошує, що для абсолютної більшості міст такі видатки є непосильними, а впровадження таких змін призведе до повного припинення надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню.
Щоб теплопостачання не припиняти, органи місцевого самоврядування будуть змушені зупинити фінансування зарплат педагогам та лікарям, скоротити працівників комунальних підприємств, обмежити соціальні програми, будівництво шкіл та дитячих садочків, ремонт та будівництво вулиць.
Окрім того, запропоновані постановою рішення прямо порушують ст. 142 Конституції України, яка передбачає обов’язок держави забезпечити компенсацію витрат органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, а також вимоги частини першої статті 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення», відповідно до якої Кабінет Міністрів України при встановленні державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов’язаний відшкодувати різницю між такими розмірами за рахунок коштів державного бюджету.
