Власник магазину «Цукерня», переяславець Юрій Анікієв (39 років) любить подорожувати зі своєю родиною. За останні чотири роки, окрім різних міст України, побував у Польщі, Угорщині, Чехії, Німеччині, Австрії, Єгипті, Туреччині, Тунісі. А в лютому ц.р. разом із дружиною Тетяною та 10-річним сином Назаром провів вісім днів на китайському острові Хайнань. Про відпочинок у цьому доволі екзотичному місці розповів журналістові «Вісника Переяславщини».

На лютий зросли ціни, щоб полетіти в Єгипет. Вийшло, що за такі ж гроші можна побувати в Китаї. І ми скористалися цією можливістю. Тим паче, Єгипет зараз перевантажений людьми, і ми там уже були, на відміну від Хайнаню. Наскільки мені відомо, це був один із перших літаків, який прилетів туди з України. Тобто такий відпочинок поки що недостатньо популярний в українців. Варто врахувати й те, що переліт важкий – 12 годин, із дозаправкою в Астані (Казахстан). Безвізовий режим оформлявся винятково для відвідування острова, тож на материкову частину Китаю ми потрапити не могли.

За часів імператорів на Хайнані були в’язниці. Як нам розповів екскурсовод, ще на початку 2000-х на острові легко могло трапитися, що серед білого дня на тебе хтось нападе і пограбує. І досі є старі багатоповерхівки, у яких на вікнах грати. Раніше там такі злодії-акробати були, що могли залізти у квартиру на будь-якому поверсі. У нових будинках решіток немає, вони просто не потрібні. Повсюди дуже багато відеокамер, все фіксується. По телевізору показують, як за відеозаписами виявляють порушників, щоб у будь-кого бажання грабувати зникло. І взагалі китайці помітили, що в’язні на острові довго живуть. Зрозуміли, що там хороша екологія, і краще перетворити острів на курортне місце.

Прилетіли в столицю острова – Хайкоу. За весь період відпустки проїхали острів з півночі на південь. Побували у Сафарі-парку. Це схоже на великий зоопарк, проте тварини живуть ніби в дикій природі. Нас там навіть китайське телебачення знімало. Мовляв, українці приїхали спеціально, щоб подивитися на єдину панду в парку, а точніше, на весь острів. Вони ж вимирають, тому китайці дуже трепетно ставляться до цих тварин. Приміром, є навіть окремий телеканал, який показує лише передачі про панд. Ще в Сафарі-парку мене вразив левотигр чи тигролев – тварина, схрещена із двох видів. Як на мене, трохи схожий на шаблезубого тигра. Багато мавп. Одну дівчину мавпа вкусила за руку, у готелі каже: «Що ж тепер робити? Раптом вона скажена». А їй відповіли: «Та намасти кремом, воно мине».

На зміїній фермі переважно вирощують кобр. Із них добувають отруту, щоб потім робити протиотруту. Забороняється близько підходити до кліток, бо деякі види цих змій плюють отрутою. А якщо це потрапить на якусь ранку, то все, людина помре. Показували шоу, як чоловік запускав змійку через ніс і вона вилазила з рота. За 150 юанів (1 юань – близько 4 гривень – ред.) при нас ножицями відрізали голову кобрі. Її кров і жовч виливали у воду (для охочих у горілку), це слід було випити. Вважається, що це захистить від будь-яких хвороб на цілий рік. Чому так? Бо кобра – це пожирач змій. А змії не отруюють її, бо має жовч, яка перетравлює будь-яку отруту. Один чоловік викупив серце кобри і проковтнув. Після смерті змії воно б’ється ще десять хвилин, і нібито, потрапивши до шлунку людини, якось особливо сприятливо діє на організм.

Клімат на острові субтропічний, а ближче до півдня – тропічний. На півдні – курортне місто Санья, для туристів зроблено. Чимось схоже на нашу Ялту. Багато розваг, хороші готелі. Там ми бачили будинки-дерева – цегляні споруди, побудовані у вигляді дерев. В одному із них сім разів проводився конкурс «Міс світу».

Там підвищена вологість. Одяг на балконі сохнутиме до двох днів, хоча температура повітря 31-33 градуси. Через вологість у деяких номерах готелів може бути грибок. Проте про екологію дбають: майже всі моторолери там електричні, близько 70% таких же автобусів.

Ціни у Саньї вищі. Приміром, у центральній частині на базарі певний фрукт коштуватиме 8 юанів, а на півдні той самий – близько 15. Ну це все, як і у нас. У технічному плані торгівля неабияк розвинена. Йдеш ніби по базару, а все як у супермаркеті: кругом термінали, комп’ютери. Навіть у стареньких брудненьких лавках все одно є комп’ютери. Розраховуються зазвичай по QR-коду через смартфони. Наприклад, щоб розрахуватися паперовими грошима в автобусі, є прозора запломбована скринька і людина сама туди вкидає необхідну суму. Однак такі скриньки зазвичай майже порожні, бо всі платять через смартфони.

У Китаї заблоковані Гугл і Фейсбук. Щоб якось орієнтуватися, я завантажив собі карту Maps.me, яка працює без інтернету. Вдома забув скачати VPN, щоб обходити блокування. Ну вже коли приїхав, то вирішив, що якось тиждень перетерплю. У китайців, до слова, є свої пошуковики, соцмережі.

Вся їжа дуже гостра. Китай за гостротою їжі поступається лише Мексиці. Все або взагалі несолоне, або трішечки підсолене. У закладах сільничок на столах немає. Мабуть, у місцевих шлунок з дитинства звикає до такої їжі. Я ж на собі відчув: хоча гостре й люблю, але на печіночку трішки дало. Для сина вибирали щось менш гостре. В основному все рисове, зокрема, і макарони. Звичайно ж, велика кількість морепродуктів: восьминоги, величезні креветки, різні молюски.

Багато екзотичних фруктів, назви яких навіть важко запам’ятати. Популярні там око дракона, карамболь, манго, дуріан. Останній дуже смердючий, а на смак, як на мене, нічого особливого. Є також яблука, але не такі, як наші: чудернацької форми і навіть на смак інакші. Банани вони їдять лише маленькі. Такі, як у нас продаються, вважаються кормовими. Як місцеві, так і туристи часто п’ють кокосове молоко.

Ми були на Хайнані у період китайського Нового року. Перше, що помітили, ніхто цілих два тижні не працює. Люди відпочивають, кудись їздять. Внутрішній туризм в цій країні дуже добре розвинений, у них є будь-які кліматичні умови: від сибірських холодів до тропіків. А от закордонні паспорти має маленький відсоток китайців. Але якщо навіть лише 10 відсотків їздить по світу, то це, на секундочку, більше 100 мільйонів людей. Тому ми й бачимо так багато китайських туристів, але значно більше нікуди не виїжджають взагалі.

Мовна проблема – величезна. Більшість населення володіє лише китайською. При цьому люди з півночі можуть взагалі не розуміти людей з півдня країни, бо територія велика, у кожного своя говірка. У нас були російськомовні гіди, зазвичай росіяни. Також ніхто не відміняв так звану мову жестів. Ціну за певний товар продавці показують іноземцям прямо на калькуляторі.

Китайці вміють пити. У них є рисова горілка до 72 градусів. Випивають гарно, але при цьому культурно. Немає такого, щоб хтось валявся десь посеред вулиці. Це, мабуть, пов’язано і з тим, що багато камер. До роботи ставляться відповідально. Не може такого бути: «Не хочу сьогодні працювати, візьму відгул». Завжди приходять вчасно, навіть попри погане самопочуття, похмілля чи щось подібне.

Мають доволі дивні забобони. Майже ніде немає четвертого поверху. Його називають 3+. «4» у китайців звучить як «смерть», вони намагаються обходитися без цього числа. Не можна палички, як, скажімо, виделки, встромлювати в їжу. Це може образити китайців. Вони намагаються не засмагати, ховають тіло, щоб шкіра була білою. Темна шкіра у них буває лише у чорноробів: обслуговуючого персоналу, прибиральників.

Китайці дуже люблять європейців. Фотографуються з ними, інколи знімають тишком. Більшість китайців бачила європейців лише по телевізору, тому для них наяву це просто дивина. Вони тими фото вдома хизуються так, наче то знімок з якоюсь знаменитістю. Бачив, як на пляжі одна наша дівчина в купальнику йшла, то на неї мало не кидалися, щоб сфотографуватися.

Коли ми їхали додому, два китайські гіди нас проводжали до автобуса. Махали руками, кричали: «Юра, пріїздзай іщо». Хіба можна щось подібне уявити в якійсь іншій країні?

Подорожувати не так дорого, як декому здається. Можна і за сто баксів побачити світ. Є така штука, як раннє бронювання або ж іще бронювання в останній момент, коли ціни також скидають. В один із автобусних турів у Європу ми їздили за 30 євро із людини. Автобус вирушав зі Львова. Тож нам дорога до Львова обійшлася в стільки ж, як вся подорож Європою, із ночівлею в готелі та сніданком. Мій друг подібним чином уже півсвіту встиг об’їздити.

Віталій Усик