Переяславський тріатлоніст-любитель Руслан Саулко 18 серпня у Копенгагені (Данія) подолав «залізну» дистанцію – 3,86 км вплав, 180,2 км велосипедом та 42-кілометровий марафон. Із результатом 10 год. 11 хв. 41 сек. він посів 390 місце у загальному заліку, у своїй віковій категорії (30-34 р.) – шістдесят п’яте із близько трьохста учасників. Це його другі змагання Ironman, минулого року Руслан подолав таку ж дистанцію в німецькому Гамбурзі – повідомляється на Рereiaslav.Сity.

– 20 серпня у мене був день народження, тому зробив для себе подарунок, обравши для участі саме ту гонку, яка відбувалася напередодні, – розповів журналістові Переяслав.City. – Приїхав до Копенгагена із сім’єю за два дні до старту, а поїхали на другий день після фінішу. Хотілося б залишитися на довше, але там так дорого – просто космос! Чесно кажучи, важко, коли береш на змагання півторарічного сина. За два дні до гонки бажано швиденько вирішити всі організаційні питання і відпочивати, не витрачати зайвий раз сили. Звичайно ж, коли ти з дитиною, так не вийде: слід і погодувати його, і погуляти, і спати вкласти. Я знав, що так буде. Увечері перед забігом лежу після сімейної прогулянки містом і відчуваю, як гудуть ноги. Ми находили тоді 15-20 кілометрів. Зараз сміємося над цим, а тоді було страшно, що не добіжу. Бажання, щоб поруч були найрідніші люди, переважило будь-які незручності. Син о п’ятій ранку в день гонки прокинувся разом зі мною та дружиною, спокійно одягнувся, не вередував. Поїхав із нами на старт. Передстартовий момент зазвичай дуже хвилюючий, всюди багато людей, метушня. Я взяв Даню на руки, щоб сфотографуватися. Не знав, чи буде потім нагода зробити знімок на фініші. І він мене поцілував. Цього ніщо не замінить.

Заявковий внесок на етап змагань Ironman становить від 250 до 400 євро, в залежності від періоду реєстрації. Спонсором, як завжди, було ТОВ «Сімекс Україна», вирішенням всіх організаційних проблем займався сам спортсмен. Готувався конкретно до Ironman півтора-два місяці, на тренування витрачав 16-17 годин щотижня.

– Більше уваги приділяв своїм слабким видам: бігу та велосипеду, – сказав Руслан. – За одне бігове тренування долав по 15-20 кілометрів, а велосипедне – 120-140. Плаванням займався менше ще й тому, що «Славутич» не працює і в басейн потрапити неможливо. Тож плавав в озері або в Дніпрі. Це зовсім не те. У підготовці мені допомагали порадами титулований український тріатлоніст Данило Сапунов та мій колишній декан Віктор Куйбіда (Руслан Саулко – випускник факультету фізичного виховання Переяслав-Хмельницького педуніверситету – ред.), який консультував мене, зокрема, щодо правильного харчування.

Стартувало на березі протоки Ересунн у Копенгагені понад три тисячі учасників. Не дісталися фінішу близько трьох сотень. Після кожного етапу оприлюднювалася турнірна таблиця. Плавання переяславець подолав 1362-м з усіх спортсменів, на велосипедному етапі був 551-м, а у марафоні – вже на 304 місці.

За чотири кілометри до фінішу мене повністю «збрило»: сил не було ні бігти, ні йти, пульс упав.

– Мені дуже пощастило, що під час велосипедного етапу не потрапив під дощ, – зізнався Руслан. – Останні 15 кілометрів марафону лило і було вітряно. Я навіть замерз під кінець. За чотири кілометри до фінішу мене повністю «збрило»: сил не було ні бігти, ні йти, пульс упав. Підбігаю до «водопою», обливаюся, п’ю воду, «ред були», ізотоніки, а воно нічого не дає… Але я постійно себе заспокоював: «Це все лише в голові». Психологічно цього разу мені було простіше, а фізично – складніше. Сходити з дистанції точно не збирався і потихеньку досунув до фінішу. А там мої плачуть! Малий – чи тому, що втомився, чи що скучив. А дружина дуже перенервувала: цілий день із сином у чужому місті, а я взагалі бозна-де і хтозна що зі мною.

Батьки вдома, як і минулого року, слідкували, як проходить забіг, через спеціальну мобільну програму. Цього разу вони значно більше мене підтримували морально. Батько наголошував, щоб я не гнався за результатом, щоб не «рвав» себе. Він, безумовно, має рацію – це такий спорт, де треба мати голову на плечах, не піддаватися емоціям і тримати свій темп.

Руслан Саулко зізнався, що має ціль – кваліфікуватися на чемпіонат світу. Для цього необхідно стати призером у своїй категорії.

– Якщо немає конкретної мети, то воно все якось зводиться нанівець. Так довго не вибігаєш.

Наступні змагання – марафон у Берліні (Німеччина), який відбудеться 29 вересня. Це – один із п’яти етапів найпрестижнішої світової серії марафонів. Беруть участь професіонали, які долають кваліфікацію, – вибігають із 2 год. 45 хв. (чоловіки) та 3 год. (жінки). Для любителя такий результат недосяжний, однак можна подати заявку і через лотерею виграти слот. Так зробив Руслан, і йому пощастило. У цьому забігу зазвичай стартує 40 тисяч учасників.

– Скоро почну підготовку. Зараз другий тиждень після Ironman відновлююся, майже немає жодних фізичних навантажень. Лише від’їдаюся, бо тоді схуд на чотири кілограми. Знову візьму із собою сім’ю, подивимося місто. Передусім це для мене подорожі, нові враження, а вже потім спортивні змагання.

Віталій Усик