У Переяславі на фасаді гімназії №3 відкрили меморіальну дошку Ігорю Лихоті. Він загинув на війні у січні 2023 року.

12 грудня на фасаді гімназії №3 у Переяславі відкрили меморіальну дошку військовому Збройних сил України Ігорю Лихоті з позивним “Електрик”. Він був випускником цього навчального закладу та загинув на війні у 48 років. У нього залишилася мати, дружина, двоє доньок, брати. Про це повідомляє Інформатор.

Ранок видався сонячним і теплим. На шкільному подвір’ї зібрались близькі, рідні, друзі та знайомі Ігоря Лихоти, чию пам’ять цього зимового дня навічно закарбували на стінах рідної школи.

Ігор Лихота народився та виріс у Переяславі. Після школи здобув фах електрика, працював і будував своє життя, був відповідальним, спокійним і надійним. В сімейному житті був таким самим, люблячим. 24 роки прожив у щасливому шлюбі з коханою дружиною Оленою, яка подарувала йому двох доньок.

– Він був для них турботливим татом, опорою, підтримкою, спокоєм, тим, хто вмів усе налагодити і в домі, і в житті. Коли почалася повномасштабна війна, не шукав причин, щоб залишитися вдома, а навпаки, став до зброї, аби захищати свій дім, – розповіла ведуча Влада Черненко.

Ігор Лихота служив стрільцем третього стрілецького відділення другого стрілецького взводу другої стрілецької роти. Проходив службу на найгарячіших ділянках фронту. Його подвиги відзначили орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

7 січня 2023 року, у період так званого російського “Різдвяного перемир’я”, поблизу села Кліщіївка на Бахмутському напрямку під час артилерійського обстрілу українських позицій Ігор Лихота загинув.

– Його історія – це частина великої героїчної родинної саги. Мужність і честь передавалися в його родині з покоління в покоління. Воїнами були його батько, дід, прадід. Він був продовжувачем династії захисників. Тож, коли настав вирішальний час, він гідно прийняв цей спадок, – промовила ведуча.

Відкрила меморіальну дошку дружина захисника Олена. Освятив її настоятель Володимирського храму ПЦУ Отець Іван Будняк.

Міський голова Переяслава Вячеслав Саулко сказав таке: “Коли почалася війна Ігор Лихота, як і тисячі інших добровольців, взяв зброю і пішов захищати країну. Ця рана ніколи не загоїться. Нам важливо не бути байдужими до чужого горя. Це наш герой, і ця дошка – наша пам’ять і серце”.

Начальник відділення цивільно-військового співробітництва першого відділу Бориспільського РТЦК та СП капітан Андрій Шаповал знав Ігоря Лихоту особисто та розповів, що він був справжнім майстром: “Такого козака, як Ігор більше не буде. Це людина з великої букви. Він був всестороннім фахівцем, міг розібратися та зробити все. Коли прийшла війна він першим пішов. У нього була посада стрільця – це піхота, яка йде майже без техніки, голими грудьми на нашого супостата. Він пішов і, на жаль, загинув”.

Про захисника теплими спогадами поділився його рідний дядько та хрещений батько Дмитро Лихота, який пам’ятає його від народження, був завжди поруч та спостерігав весь шлях його становлення як людини та військового.

– Коли прийшов час, Ігор пішов служити в армію. Повернувшись працював, вчився, одружився, виховував дітей. Коли почалася війна, разом з братом сказав батькам, що прийшла повістка, а її насправді не було… Вони добровольцями пішли. Ігор добросовісно виконав свій обов’язок. В цей час його брати також захищають Україну. Коля на Покровському напрямку третій рік, з ним його двоюрідний брат Анатолій Лихота також боронить країну.

Також декілька слів сказав директор гімназії Володимир Бражник з яким навчався Ігор Лихота у одних стінах: “З Ігорем навчалися у протилежних класах. Грали у футбол на перервах, після уроків, у вихідні. Пам’ятаю, як він привозив до школи своїх дівчаток та забирав їх. Перекидалися парою слів про життя. І тут війна…”.

Після цього присутні поклали квіти до меморіальної дошки, низько вклонялися перед викарбуваним фото, віддаючи шану. Це вже друга дошка пам’яті захисників, загиблих у російсько-українській війні, на фасаді гімназії.