Про переяславські кладовища писали неодноразово — у місцевій пресі згадували Олег Коломієць, Наталя Павленко, Валерія Бобровська. Науковці Микола Товкайло, Олена Жам та Роман Маленков досліджували старовинні хрести, класифікували їх, вивчали стратиграфію і вводили результати до наукового обігу.

Ознайомившись із публікаціями, я звернула увагу на потребу доповнення історії цвинтарів Переяслава. Розуміючи, що великі тексти у Facebook читаються важко (та й, чесно кажучи, іноді нудно), маю честь запропонувати цикл дописів. Якщо цікаво – читайте. Намагатимусь не повторюватися, хоча б трохи систематизую зібрані матеріали.

Можливо, ця історія зацікавить краєзнавців, меценатів, і на входах до кладовищ з’являться план-схеми з короткою історією, головними алеями, груповими захороненнями та могилами видатних особистостей.

Частина перша — загальна. Станом на 2025 рік у Переяславі поховання здійснюються на семи кладовищах:

• мкр-н Бабачиха – Андруші: вул. Зимова–Літня

• мкр-н Борисівка:

o давнє біля церкви на розі вул. Остапа Вишні та Борисоглібської

o по вул. Святилівській

• мкр-н Заальтицький: вул. Дніпровська – Дніпровський провулок

• мкр-н Карань – Трубайлівка: вул. Героїв Дніпра

• мкр-н Ярмарковий: вул. Шкільна – Польова – Соборна

• мкр-н Підварки: вул. Новокиївське шосе

Окрім сучасних, у місті збереглися старовинні некрополі при парафіяльних церквах, де поховання тривали до 1920-х років. З 1935 року, внаслідок антицерковної політики радянської влади, частину церков було зруйновано, надгробки — знищено, хоча самі поховання залишилися.

Серед постраждалих:

• Покровська церква (цегляна) — вул. Б. Хмельницького і Покровська

• Борисо-Глібська (дерев’яна) — площа Борисо-Глібська

• Воскресінська (дерев’яна) — вул. Гімназійна і Б. Хмельницького

• Преображенська (дерев’яна) — вул. Тараса Шевченка

• Петра і Павла (дерев’яна) — вул. Петропавлівська

Хоча Михайлівська церква (вул. М. Сікорського – Кріпосна) та собор із дзвіницею Вознесенського монастиря (вул. Г. Сковороди) вціліли, могили на їхніх погостах були повністю зрівняні з землею. Лише кілька поховань залишилися біля Успенського собору (вул. М. Сікорського) та Троїцької церкви (вул. Т. Шевченка – Гімназійна).

У 1965 році офіційно закрили старе єврейське кладовище — найдавніше місце поховання юдеїв у Переяславі. Нині це частина музею просто неба. Лише кілька родин отримали дозвіл на перепоховання, більшість захоронень залишилися на місці.

Групові захоронення

Окрема група некрополів — два меморіальні поховання у центральних парках міста:

• Парк ім. Тараса Шевченка — поховання більшовиків, борців за встановлення радянського режиму у 1920-х роках. Надгробки знищені.

• Парк ім. Григорія Сковороди — могили воїнів Червоної армії, загиблих під час визволення Переяславщини на Букринському плацдармі у 1943 році. Пантеон збережено.

Далі буде. Якщо вам цікаво — залишайтеся зі мною. Наступні частини будуть більш тематичними: про датування виникнення, про забуті родинні склепи, про особливості поховань, які ще не встигли стати легендами.