У Переяславі рідні зниклих безвісти захисників презентували вишитий “Рушник надії”. Всеукраїнська акція триватиме до 1 жовтня.

10 вересня у музеї Григорія Сковороди в Переяславі відбулася презентація рушника, створеного жінками з об’єднання зниклих безвісти, в рамках всеукраїнської акції “Рушник надії”. Протягом майже двох місяців понад 15 учасниць долучалися до вишивки. Її мета – підтримка родин, які щодня чекають звістки про своїх рідних, а також збереження національної пам’яті через традиційне українське мистецтво. Про це повідомляє Інформатор.

На початку зустрічі до присутніх звернулася завідувачка Меморіального музею Григорія Савича Сковороди НІЕЗ “Переяслав” Тетяна Радіоненко. Вона представила старовинні рушники з колекції заповідника, розповіла про їхню історію та традиції української вишивки, наголосивши на значенні кожного елемента як носія пам’яті й національної спадщини. “Ці рушники – не просто тканина з візерунками – це символ нашої культури, спільної історії та надії. І саме ця надія надихнула жінок на створення власного рушника”, – сказала Тетяна Радіоненко, мотивуючи присутніх долучатися до акції.

Заступниця міського голови Переяслава Оксана Степаненко у своєму виступі подякувала жінкам за активну життєву позицію та теплу атмосферу таких зустрічей, відзначила, що саме через такі ініціативи зберігається національна пам’ять і зміцнюється відчуття єдності: “Кожен стібок, кожна нитка, вкладена у рушник, – це наш спільний прояв шани до тих, кого ми не можемо забути”.

Своїми словами про важливість акцій поділилася й Юлія Мурзаєва, фахівчиня з супроводу ветеранів у Переяславській громаді: “Такі зустрічі об’єднують людей, підтримують родини та нагадують нам про цінність спільної пам’яті. Кожен рушник несе у собі тепло, надію і любов тих, хто його створював”.

Особливу символіку на рушнику отримали рюшики, які зробила жителька Переяслава пані Світлана. Вона почепила їх на рушник у місцевій церкві, де він переночував одну ніч. “Я чіпляла рюшики з думкою про те, щоб кожен військовий, який зник безвісти, повернувся живим. Цей елемент надає рушникові особливої духовної сили”, – розповіла жінка.

Історію створення рушника символізує щаслива історія. Починала вишивати його жінка в очікуванні народження дитини, і нещодавно на світ з’явився новонароджений хлопчик. Молодій мамі передали невеликий подарунок для малюка від усіх жінок, які долучилися до акції, як знак підтримки та радості за нове життя. Завершувала ж роботу над створенням рушника вже старша учасниця об’єднання.

Переяславський рушник має довжину понад два метри. З боків вишиті троянди за традиційними мотивами переяславської вишивки. Цього разу замість червоних і чорних ниток використано чорний і блакитний кольори, що символізують надію на повернення українських військовополонених та зниклих безвісти. У центрі полотна вишитий візерунок зі стрічки, що підкреслює головну ідею акції – сподівання, пам’ять і єдність.

Учасниці поділилися особистими історіями: кілька жінок розповіли, що їхні чоловіки зникли безвісти під час бойових дій, і для них участь у вишивці стала способом зберегти пам’ять і таким чином підтримати інші родини, що перебувають у невідомості.

Одна з учасниць заходу Ніна розповіла про свого чоловіка Миколу, з яким вони одружені вже 32 роки. У подружжя двоє дітей, син Антон – 24 роки та донька Анастасія – 13 років. Микола був тренером у спортивному клубі і активно займався волонтерською діяльністю ще з 2014 року. У перші дні повномасштабного вторгнення 2022 року Микола пішов до військомату добровольцем. Він служив на Одеському та Миколаївському напрямках, а пізніше став навчальним інструктором. Коли у 2024-му році він друге пішов на фронт, його одразу направили на Харківський напрямок, до Куп’янського району.

Як розповіла пані Ніна, востаннє чоловік зателефонував у листопаді 2024-го, розповів про приготування біляшів та хачапурі для військових. Ввечері того ж дня він вирушив на бойове завдання. Після цього зв’язок із ним обірвався. Вже 27 листопада жінка отримала повідомлення, що Микола вважається зниклим безвісти.

Жінка розповіла, що того дня він був разом із побратимом і, за його словами, Микола отримав спочатку поранення ноги, а потім пряме влучання в легені й загинув практично у того на руках. Через складні бойові умови тіло забрати не змогли, і офіційно смерть підтвердити неможливо. Пані Ніна зазначає, що втрати дуже важко переносить родина, особливо донька, яка займалася спортом разом із батьком. Для неї особливо боляче чути про батька у минулому часі.

Переяславський рушник стане частиною великого всеукраїнського рушника, який до 1 жовтня об’єднає усі регіони України. Його презентують у Києві на День захисників і захисниць України, який відзеачають 14 жовтня. Акція “Рушник наді” стартувала 15 липня на Контрактовій площі у столиці й вже шириться областями нашої держави. Ініціаторами всеукраїнського заходу виступили громадські організації “Народжені вільними 2024” та “Жінки роду”. Свої рушники також вишивають жінки з Канади, Німеччини, Франції, Італії та Японії, демонструючи міжнародну підтримку та єдність у збереженні пам’яті.