Сьогодні – четверта річниця Іловайської трагедії. Яку ми не маємо права забувати. По всьому місту, на всіх держустановах приспущені державні прапори. По церквах проводяться молебні. Громада згадує полеглих захисників України…

Наприкінці серпня 2014 року під Іловайськом на Донеччині тривало жорстоке протистояння. 18 серпня, в ході запеклих боїв, українські силовики, що значною частиною складалися з добровольчих батальйонів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста. Однак після того як 23-24 серпня у тил українських військових зайшли значні сили регулярних російських військ з території РФ іловайське угрупування опинилося в оточенні. Велись тривалі перемовини про організований відступ. Домовленості начеб-то досягли…
 29 серпня о 8:15 українські військові організованими колонами почали рух з міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами – т. зв. “зеленими коридорами”. Ці колони на марші були цинічно розстріляні з артилерії. Згідно з офіційними даними СБУ, загинули 368 українських військових, 429 – зазнали поранень, 300 – потрапили у полон.

Усі, хто опинився в Іловайському котлі та не зрадив Україну – герої поза всяких сумнівів. Наші хлопці постраждали від підступних дій ворога. І всі українці мають пам’ятати те жорстоке протистояння й імена бійців, які загинули в Іловайському котлі.

Вічна слава нашим героям!