Уже традиційно у перші вихідні серпня Переяслав-Хмельницький крейсерський яхт-клуб в акваторії Канівського водосховища проводить перегони вітрильників. Минулих вихідних на старт 27-го Кубка Переяслава вийшов 31 вітрильник із Черкас, Києва, Українки і Переяслава. А загалом за всі роки змагань максимальна кількість учасників була 46, мінімальна – 18. Географія учасників незмінна, щоправда, якогось року перегони були міжнародними – в них взяла участь яхта із Польщі.

У «душевній гонці» яхтсмени беруть участь із задоволенням

Уже в четвер до яхт-клубу прийшли перші вітрильники. Реєстрація учасників розпочалась у п’ятницю, а завершилась за дві години перед стартом у суботу. Тоді ж провели і нараду капітанів, на якій всім детально розповіли про дистанцію, яку мають подолати вітрильники та як правильно відмічатись у контрольних точках.

Учасники змагалися у п’яти групах. Поділ відбувався відповідно до перегонового балу (величина, що показує швидкісний потенціал судна) – від нижчого до вищого.

Головний суддя змагань, представник Федерації вітрильного спорту України Олександр Пшеголинський, 63 роки, розповів:

– Кубок Переяслава, який ось уже 27 років поспіль проводить ваш яхт-клуб іменувався клубними гонками. Я сам не раз брав у них участь. Гонка дуже цікава. Велика дистанція (близько 100 кілометрів – ред.) – перегони розтягуються більш ніж на добу. Таких гонок в Україні дуже мало. Переяславським яхтсменам пощастило з такою цікавою акваторією. Тож, починаючи з цього року, ці перегони включені до календаря офіційних змагань Федерації вітрильного спорту, а це означає, що статус їх підвищується, тож маю впевненість, що і учасників побільшає. Річ в тім, що якщо яхта за рік брала участь не менш ніж у трьох перегонах, які проводяться під егідою федерації, то вона на рік отримує свідоцтво спортивного судна. Це додаткові преференції для податкової інспекції.о

Проходячи повз яхти, екіпажі яких проводили останню підготовку до виходу на старт, звернув увагу на великий вітрильник «Гонта». Він неодноразово приходив до Переяслава і майже завжди перемагав у своєму класі яхт. Член екіпажу Олександр Герасименко, 28 років, розповів, що до цієї яхти приписано два екіпажі. І потрібно витримати чималу конкуренцію аби потрапити до екіпажу, який буде змагатися у Переяславі:

– Для яхтсменів Кубок Переяслава – це душевна гонка. Незважаючи на її тривалість – ціла доба, – тут відпочиваєш душею, а для мене це взагалі гонка-легенда. Мені було рік, коли її започаткували. Стільки цікавого про неї почув від перших учасників!

Старт відбувся за попутного вітру

О 13 годині перегони стартували. На пірсі річкового порту зібралося кілька десятків охочих поспостерігати за початком змагань та пофотографуватися на фоні яхт. Цього року старт був дуже видовищним. Вітер дув у корму, тож відразу зі старту екіпажі встановили всі вітрила. Особливо красиво було спостерігати за яхтами, які поставили спінакери – вітрила, які екіпажі ставлять лише при попутному вітрі.

Згідно з маршрутом дистанції, вітрильники, вийшовши із затоки, попрямували в бік центрального міського пляжу. Там вони похизувались перед переяславськими відпочивальниками і взяли курс на Канів. Неподалік канівських шлюзів розвернулися і «пішли» в зворотному напрямку, до Трахтемирова. А звідти вирушили до фінішу в районі затопленого села В’юнище (вхід у затоку).

Першими всю дистанцію подолав екіпаж яхти «BORA» із Черкас (яхт-клуб «Парус») з результатом 23 години 45 хвилин та 1 секунда. Яхта стартувала у другій групі, де разом з нею на старт вийшло іще шість суден. Другою в цій групі стала яхта «Александра» (Київський крейсерський яхт-клуб) з результатом 1 доба 45 хвилин 32 секунди, третьою фінішні ворота перетнула яхта «Мобі Дік» також із цього клубу, програвши другому призеру15 хвилин.

У першій стартовій групі було як завжди найбільше учасників. Тут за першість боролось відразу 16 вітрильників, серед яких і три судна із Переяслава. У цій групі найшвидше дистанцію подолав екіпаж яхти «Кайман» (результат – 1 доба 21 хвилина і 7 секунд). Другою у цій групі із результатом одна доба 43 хвилини 41 секунда фінішувала яхта «Ельф», третім став екіпаж яхти «Вікторія» (1 доба одна година 9 хвилин 26 секунд). Всі яхти приписані до черкаського яхт-клубу «Парус». Найкращий результат серед переяславських вітрильників показав екіпаж яхти «Віола» капітан, Віктор Безнос – 9 місце із результатом 1 доба дві години 18 хвилин.

У третій стартовій групі змагались три яхти. Найшвидше дистанцію подолала яхта київського крейсерського яхт-клубу «Афіна Паллада» – 1 доба 1 година 23 хвилини 43 секунди. Другою із результатом доба 2 години 37 хвилин фінішував екіпаж на яхті «Доля» київського яхт-клубу «Оболонь». Їхній конкурент – яхта «MARGO» – зійшов з дистанції.

У четвертій стартовій групі змагались яхти, які належать до категорії «Sport Boat». Їх було чотири. Першим фінішував екіпаж яхти «Bleck Pearl» (київський крейсерський яхт-клуб) із результатом 1 доба 33 хвилини 36 секунд. Другий результат продемонстрував екіпаж яхти «Polonez» із Українки – 1 доба 2 години 35 хвилин 18 секунд. Третім став екіпаж яхти «Гонта» (київський крейсерський яхт-клуб). Хлопці з цього екіпажу за затраченим часом боролись за перше місце, але на одному із відрізків дистанції порушили правила, і судді змагань покарали екіпаж, збільшивши на 20 відсотків їхній час.

В останній, п’ятій групі на перегони вийшли дві яхти категорії «BIG BOAT». Перше місце завоювала яхта «Ангеліна» (яхт-клуб «Парус» із Черкас), яка пройшла дистанцію за 1 добу 53 хвилини 32 секунди. Її конкурент – яхта «EOS» – не зміг фінішувати.

Переможці груп отримали дипломи та підводні ліхтарі, екіпажі, які посіли другі місця, – дипломи та сертифіковані рятувальні жилети, за третє місце вручали дипломи та такелажні снасті.

Окремим дипломом та цінним подарунком за реставрацію старої яхти нагородили капітана вітрильника «Альтаїр» Анатолія Демиденка, 52 роки, з яхт-клубу «Стугна» м. Українка. На цю яхту іще на старті гонки звернули увагу глядачі. Вона вирізнялась серед інших елегантними, правильними формами. Як виявилось, вона була побудована в 70-х роках минулого століття за датськими кресленнями 1939 року.

Сім років пішло на відбудову яхти «Альтаїр»
– Вперше яхтами зацікавився у 2004 році, коли навчався в КПІ на технологічному факультеті. Мені тоді на очі потрапила книжка про одинаків, які ходили на маленьких яхтах через океани. Мені також захотілось тієї романтики. Прийшов у яхт-клуб «Стугна» в Українці. Мене взяли в екіпаж, ходив по Дніпру на яхті «Віва». Через кілька років у яхт-клубі мені кажуть, що мовляв варто починати будувати власну яхту. І запропонували вибрати із тих корпусів, які «доживали» свого віку на березі. Чесно признатись, зараз би я їх не брав. Тоді від тих корпусів залишилось одне «череп’я», із «живого» залишився сам кіль. Коли я взявся до роботи, то поцікавився долею цього вітрильника. Як виявилось яхта «Альтаїр» була першим переможцем кубку Дніпра 1976 року. Роботи по реставрації у мене зайняли сім років. Оскільки яхта дерев’яна то я мусив підбирати дерево – сосну, дуб, червоне дерево. Я ніколи не працював із деревом. Найбільше , що свого часу робив то це у школі до молотків ручки. Я хрестився, перед тим як включити деревообробний станок. Аби грамотно реставрувати вітрильник мусив записатися в бібліотеку Вернадського. Знайшов у журналі «Катера і яхти» мій вітрильник, зробив копії проекту по якому будувалась ця яхта. Згодом, почитавши зарубіжні публікації про яхти такого типу зрозумів, що у мене в руках «Ролс-Ройс». І я не маю права ні на йоту відступати від початкового проекту. На воду я її спустив у 2011 році. А вже наступного року, я знайшов іще двох таких же відчайдухів, і аби втілити мрію в життя відправився на Босфор до Туреччини. Коли турки в містечку Маріна, де ми причалили побачили цю яхту вони запитали чи дійсно ми перейшли на ній Чорне море? І коли отримали схвальну відповідь з повагою підняли великий палець до гори. У 2014 році, коли почалась війна, і сина забрали у військо я витягнув яхту із води бо не міг ходити під вітрилами поки хлопець воював в АТО. Рік тому син повернувся додому і цього року я знову спустив «Альтаїра» на воду.Капітан судна Анатолій Васильович Демиденко розповів про перші кроки у вітрильному спорті та історію своєї яхти:

Екіпаж на яхті «Альтаїр» посів 12 місце на кубку Переяслава, але її капітан не виглядав розчарованим:

– Ми із технічних причин стартували останніми, але по ходу гонки обійшли кілька яхт, які свого часу займали призові місця на різних змаганнях. Дерев’яній яхті, яка будувалась за проектами минулого століття важко нині перемагати швидкісні вітрильники із сучасних матеріалів. Але такі яхти також мають право на життя, з них починалась історія вітрильного спорту України.

Володимир Набок (“Вісник Переяславщини”)