Переяславець Євгеній Лой відомий землякам як талановитий хореограф і музикант. До повномасштабної війни він виступав на одній сцені з найпопулярнішими зірками української естради. Вже півтора року Євгеній служить у лавах Збройних Сил України, а саме в силах протиповітряної оборони (ППО). Усі ці місяці вони з побратимами на цілодобовому чергуванні, жертвують своїм сном, здоров’ям та ризикують життям, щоб захистити країну.
Як потрапив до підрозділу ППО, як саме захисники відбивають російські атаки, з якими викликами стикаються та як змінилася тактика російських обстрілів – на ці та інші питання навідник зенітно-артилерійського взводу Євгеній Лой розповів у інтерв’ю Proslav.
Наразі Євгенію та його побратимам терміново потрібен автомобіль для виконання завдань з протидії ДРГ ворога. Просимо долучитися та підтримати захисників!
Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/3YNhZFUPvL
Посилання на допис: https://www.instagram.com/p/C9t1lEXtRfN/
Банківська картка: 5375 4112 2094 2242
Як для тебе почалася війна?
– Я проживав у Києві на той час. Ми готувалися до туру з Наталією Могилевською. Подзвонили батьки, сказали, що почалася війна. Я викликав таксі, зібрав речі, які зміг, і повернувся до Переяслава. Перші дні, мабуть, як і багато хто, приходив у себе. Через декілька днів ми підвозили пляшки для коктейлів Молотова, шини, побутову хімію (на блокпости – ред.), загалом, допомагали як могли. Стало зрозуміло, що в Переяславі більш-менш спокійно і потрібно продовжувати справу, якою займаюся все життя. Я відкрив хореографічну студію й почав викладати діджеїнг. Це продовжувалося недовго – до кінця року. А потім мені зателефонували з військкомату, а я прописаний у Києві, я туди приїхав і звідти вийшов військковим. Сьогодні, до речі, рівно півтора року, як я в ЗСУ.
Як ти долучився до Сил оборони?
– Безперечно, було стрьомно, але страшніше те, що ти не знаєш, що тебе очікує. Від моменту, коли зайшов у військкомат, все відбулося дуже швидко. Тиждень – і я вже стою о шостій ранку в Десні в навчальному центрі. Перший місяць не до кінця розумів, як це все відбулося. Ти розумієш, що ти ніяк не керуєш ситуацією.
Як ти потрапив у підрозділ ППО?
– Не знаю, як саме це відбувається, бо раніше не був дотичний до військової справи. Але у навчальному центрі ми спочатку проходили базову військову підготовку десь місяць, а потім всіх відправляли на конкретну спеціальність. Там був психолог і нас запитували, в чому ви знаєте, що можете або хочете бути корисними. Я розумів, що по ту сторону нелюди, але вбивати людей я не дуже хочу, мені цікаво збивати, захищати або бути медиком і рятувати життя. Дякувати Богу, так відбулося. Зараз я не вбиваю, а захищаю своїх людей.
– Люди з часом адаптуються до всього. Комусь потрібно більше часу, комусь менше. Мені знадобилося більше і мені було складно. Для мене адаптація залежала від командування, від побратимів, від сім’ї, друзів, їхньої підтримки. Вважаю, що легше було тим, хто вже служив до цього. Я перші дні взагалі мовчав, ні з ким не розмовляв. Мені треба було зрозуміти, що від мене вимагають. Але мені пощастило з колективом. Дуже класні люди підходили й допомагали. Завдяки їм було легше адаптувався. Коли перевівся, стало ще краще, бо знову ж таки люди мені допомагали. Я такий, що люблю запитувати десять тичяч разів, якщо щось незрозуміло, тим паче, коли це стосується життя і смерті. І вони нормально реагували і двадцятий раз відповідали спокійно. Так, я змінився. Постарів (усміхається).
Яке озброєння ви використовуєте?
– Використовується все озброєння, яке може нищити повітряні цілі. Якщо це камінь і ним можна збити «шахеда», то це також зброя. Але головна зброя – це наш розум, бо ракета чи куля сама не вилетить. Так, до речі, казав Валерій Залужний. Які регіони прикриваємо говорити не буду, достатньо того, що ми прикриваємо всю країну.
Як проходить служба у ППО?
– Якщо бути відвертим, я задоволений посадою, яку займаю, мені подобається, що я корисний для людей і України в цій справі. Ми 24 на 7 на бойовому чергуванні. Ми завчасно знаємо, коли буде повітряна тривога, в якій області – нас попереджають. Оскільки ми мобільно-вогнева група, у нас немає конкретної позиції, ми постійно на полюванні. Ми переміщаємося до пунктів А, Б, В… Якогось конкретного місця, в якому ми сидимо з попкорном і чекаємо, – такого нема. Виходить, що не вони полюють на нас, а ми на них.
Чи змінюється тактика ворога в ході війни?
– Яка б не була тактика ворога, ми адаптуємося. Наша робота залишається незмінною – нам потрібно знищити ціль. Звісно, нелегко це все збивати, коли в повітрі 30-40 ракет і вони змінюють траєкторію: неможливо вгадати, що є кінцевою ціллю. Стосовно удару по «Охматдиту», це все готувалися завчасно і мало відбутися 26 квітня. За якихось причин обставин зробили 8 липня. Коли масована комбінована атака: крилаті ракети, балістика, «шахеди», коли це все разом, взагалі дуже важко. Але ми стараємося на всі сто.
– Вони відрізняються технічними характеристиками. Розвідувальні дрони сірого кольору, найчастіше вони літають на великій висоті до 5 тисяч метрів, і вони є малою ціллю для ППО – їх помітити і збити майже неможливо. «Шахеди» також можуть літати до 5 тисяч метрів, але летять низько, щоб їх не помітили на радарі. Однак вони мають характерний звук і їх можна почути за 8 км. Тому, напевно, «шахеди» збивати легше.
– В «тилових» містах люди майже не ходять до укриттів. Що про це думаєш?
– Питання до місцевої влади, чому вже два роки не зроблені укриття? Багато запитань. Йти в укриття – а де укриття? Люди не ходять, і я вважаю, що це проблема. Бо ти не знаєш, куди прилетить. Під час повітряної тривоги людям доносять інформацію, який тип небезпеки несе ця тривога. Хоча насправді нічого не можна ігнорувати, бо ракета може змінювати траєкторію. Просто люди думають, що поки сюди не летять ракети, тут війни немає.
Знаходиш вільний час на хореографію та музику?
– Якщо чесно, вільного часу майже нема. Але якщо така нагода випадає, звичайно, повертаюсь до музики, продовжую писати, інколи бачусь зі своїми дітками й проводжу тренування. Але дуже вже хочеться, бо я це дуже люблю. Дуже хочеться, щоб це все скінчилося і можна було займатися тільки мистецтвом.
