Як у Переяславській громаді почуваються жінки, які стали вимушеними переселенками, як адаптуються чи доводиться досі виживати? Про свої особисті історії розповіли Переяслав.City.

 «Вижити – значить перемогти»

«Якщо навіть у тих жахливих нелюдських обставинах, де права людини ігнорувалися, а ресурси були зведені до нуля, жінки знаходили спосіб виживати і залишатися людьми, значить вони – не така вже й «слабка стать», – так сказала Оксана Кісь, авторка книги “Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти” в одному з інтерв’ю.

Нині українкам знову довелося постати перед цим викликом, але ще жорсткішим. Бо росія намагається відновити свою імперію, знищивши все вільнолюбне українське з допомогою смертоносної зброї. І теза «вижити значить перемогти» знову для нас актуальна.

Вимушено переміщені

На початку повномасштабного вторгнення Переяславська громада була транзитним шляхом для тих жителів південно-східних регіонів, які через російські обстріли та окупацію вимушено покидали свої домівки. Більшість зупинялася лише на перепочинок на шляху закордон чи до західних міст, які вважалися тоді безпечними. А хтось і оселявся в місті чи ближніх селах, де знаходили прийняте житло, проходили реєстрацію, аби отримати державну допомогу. У той період в громаді офіційно було близько 6 тисяч ВПО.

– Складно сказати, скільки нині в нашій громаді реально мешкає вимушених переселених осіб, – каже начальник управління соціального захисту населення Переяславської міськради Володимир Марченко. – Ми маємо дані тільки про тих, хто зареєструвався для отримання статусу ВПО та виплат. Але так роблять не всі. ВПО мають право не реєструвати свого місця перебування впродовж 90 днів. І міграція цієї категорії українців зараз суттєва: одні виїжджають з громади, хтось прибуває.

Володимир Марченко, очільник управління соцзахисту населення Переяславської міськради

З початку року в управлінні знялися з обліку 837 людей, які мали статус ВПО. Натомість нових зареєстрували усього 233 особи. Якщо подивитися статистику, то тільки за останні два тижні кількість ВПО зменшилася на 15 осіб, зокрема, виїхало 9 жінок і 8 дітей. Причини, чому виїжджають, різні: брак роботи, житла, особисті мотиви.

Перше зібрання ініціативної групи зі створення ради ВПО в Переяславі відбулося наприкінці лютого 2024 рокуАвтор: Валентина Батрак

В Олешках лишатися не могли

– Ми з чоловіком разом 15 років, – розповідає свою історію Валентина Леонова. – Обоє родом із Олешок. Там збудували дім і завершували ремонт. Мали невеликий бізнес – магазини натуральних продуктів. Олешки російські війська окупували дуже швидко. Спочатку нас ніхто особливо не зачіпав, тому ми ще обслуговували відвідувачів, старалися допродати свій товар. До того ж, я була вагітна, мала ось-ось народжувати. Це було складно, не без проблем у лікарні, але добре, що пологи пройшли благополучно.

Коли фронт підійшов ближче до Херсона, а Олешки від нього – за 10 кілометрів, до нас почало «прилітати». Пішли розмови, що закриють пропускний пункт через Василівку – єдиний на вільну Україну, довелося поспішити. Тим більше, що брат чоловіка військовий, учасник АТО, і нам залишатися в окупації було небезпечно.

Виїхати за кордон не могли, бо довелося б проходити в Криму перевірку ФСБ. А вони брали на допит дітей, які старші 7 років. Мій син би там зразу «розколовся», розказав би, що дядя служить в ЗСУ, де його медалі і таке інше.

Допомогла в усьому волонтерка

– Виїхати з окупації нам пощастило, – вже з легкою усмішкою згадує про пережите Валентина. – На пункті пропуску ми провели тільки одну ніч – мала дуже плакала, фсбешникам це не подобалося. Тоді один з них зробив вигляд, що нас обшукав, домовився з кимось і випустив на виїзд без черги. На той момент тільки з одного боку чекало 1080 автомобілів з цивільними.

Ми їхали конкретно в Переяслав. Тут жив чоловіків рідний брат Олександр Підборіжний жив в орендував пів будинку. Саша мав 19 вересня приїхати на ротацію, побути у відпустці, але приїхав раніше… 8 вересня він загинув. Миттєво. Їх накрив ворожий дрон, осколок скинутого снаряда потрапив у голову.

Поховали його в Переяславі. Ми тільки два тижні як переїхали, нікого і нічого тут не знали. Нам допомогла і все організувала волонтерка Інна Марченко, яка із Сашком товаришувала. Вона була єдина людина, яка нам допомогла організувати поховання, поминальний обід, довідки, які треба було зібрати – це все Інна вирішувала. Навіть оголосила збір і люди скинулися коштами, щоб було за що все це відбути.

Ми тепер з нею підтримуємо стосунки, долучаємося до зборів коштами, які вона оголошує, передаємо також пакети з сухофруктами, чаями хлопцям на передову. Цього не афішуємо, бо вважаємо, що так має бути звично нині для кожного.

Нова «Куркума»

– Після загибелі брата в чоловіка була затяжна депресія. Ми відбули похорон і не розуміли перспективи: що робити, як влаштовуватися. І чи взагалі тут залишатися… Двоє малих дітей, я ще на могла працювати, бо доньці й року не було. Державна допомога нам як ВПО – по 2 тисячі гривень на дорослих і по 3 тисячі на дітей. Тобто 10 тисяч на сім’ю, яка з собою має кілька речей одягу і ковдру з гуманітарки.

Чоловік намагався влаштуватися на роботу, але всюди відмовляли – прямо чи обіцяли передзвонити. Боялися, що такі працівники ненадійні, бо хтозна де працювали раніше і можуть у будь-який момент звільнитися і виїхати. А якщо де й погоджувалися брати, то або на мінімалку, або максимум 10-12 тисяч. На місяць із двома дітьми в орендованому житлі – це нереально. Та й у Переяславі вищий рівень життя, ніж на Херсонщині, відповідно, ціни на все теж.

Валентина Леонова у своєму магазинчику “Куркума”, який відкрили з чоловіком у ПереяславіАвтор: Валентина Батрак

І в такому стані невизначеності ми якось побачили оголошення про оренду приміщення. У нас насправді був зовсім невеличкий капітал від бізнесу, хоча майже все вклали були в ремонт в Олешках. Кажу чоловіку: зателефонуй. Він віднікувався, мовляв, воно маленьке, треба ремонт. А я взяла і замовила товар. Потім оновила роботу сайту онлайн-продаж, який почала вести ще в Олешках. Чоловіку було нікуди діватися, він оформив договір оренди, почали працювати. І це його якоюсь мірою витягнуло з депресії, я побачила, що в нього почали горіти очі.

Коли вийшла перша стаття про наш магазин «Куркума», почали приходити люди купити просто тому, аби підтримати нас як переселенців. У перший місяць в нас стояли черги! Ми за це дуже вдячні переяславцям, завдяки їм ми тут залишилися.

Валентина Леонова з дітьми біля свого магазину у ПереяславіАвтор: Валентина Батрак

Житло з хорошими господарями

– Ще один фактор – це дуже хороші господарі будинку, які нам здали поки безстроково за дуже прийнятною ціною. І насправді саме вони зіграли вирішальну роль. Бо без житла ми б тут нічого не реалізували. Коли приїхали, на житло ажіотаж, знайти щось пристойне було нереально, і ціни захмарні. Ми вже задумувалися про переїзд у Бориспіль, ближче до Києва, бо там можливостей більше. Але знайшлися такі прекрасні господарі, сказали, живіть, скільки треба.

Як тільки ми приїхали, сина требу було терміново оформляти в перший клас. Я взагалі не знала, куди з цим іти. Пішла в одну школу – відмовили, в іншу – теж. В якійсь службі нас побачила директорка ліцею Володимира Мономаха Людмила Отечко. Каже, приводьте завтра дитину на заняття, а документи оформимо потім. Це був ще один із тих факторів, через які ми тут залишилися.

Та я тут відчула свою цінність і як підприємиця, як фахівчиня – мої знання з оптимізації податків ФОП. Я поки тільки консультую знайомих та друзів дистанційно. Але вірю, що мої професійні знання в Україні вартуватимуть більшого. Я закінчила Львівській університет з банківської справи, після працювала в бек-офісі банку, потім економісткою. Маю чималий досвід.

Валентина Леонова у своєму магазинчику “Куркума”, який відкрили з чоловіком у ПереяславіАвтор: Валентина Батрак

Гуманітарна допомога приходить уже зрідка

– Багато хто думає, що ВПО досі «купаються» в гуманітарці, та це не так, – заявляє Валентина Леонова. – На початку служба у справах дітей нам видавала підгузки, дитяче харчування. Бо коли приїжджаєш в незнайоме місто лише з парою сумок з одягом, з якого діти швидко виросли, то потрібно все. Кілька разів була різна гуманітарна допомога від міста, один раз отримали продуктові набори від Word Kitchen. Ковдри, пледи, подушки – таке раз в рік ВПО мають від IKEA: з управління соцзахисту обдзвонювали кожну сім’ю, призначали дату її видачі.

Зараз дуже рідко щось дають, хіба на якій зустрічі. От коли створювали раду ВПО, то учасникам зібрання ще наприкінці лютого роздавали пакунки. Недавно служба у справах дітей організувала прекрасну зустріч в музеї просто неба: провели класну екскурсію, діткам трішки ігор організували, поспілкувалися. Вони для родин з дітьми проводили вже кілька заходів, дітям подарунки готували. Це власне єдина служба в місті, яка намагається максимально працювати з ВПО.

«Не вистачає медичних і психологічних послуг для дітей»

Анастасія Огієнко з Ірпеня. На початку повномасштабної війни з сім’єю приїхала до родичів на Переяславщину, звідки родом чоловік. А невдовзі він пішов воювати, дружина винаймає житло з двома дітками: півторарічним синочком і трирічною донечкою.

– У нас в Ірпені квартира на п’ятому поверсі, – розповідає свою історію жінка. – Коли прилетіла ракета, основа будинку зазнала пошкодження, вікна-двері вибило, але головне – порушене перекриття. Якийсь меценат допоміг трішки підправити дах, але це ненадійно, в таку квартиру мені з дітьми лячно повертатися.

Ми заявки відправляли в мерію, але їх приймають не від мешканців будинку загалом, а від кожної людини, і це тисячі заяв… Приходили якісь інспектори, з вулиці глянули на будинок, не обстежували детально, і пішли. Компенсацію ж можна отримати тільки тоді, коли весь будинок визнають аварійним, його зносять і мешканці можуть отримати якісь виплати. Нам у квартирі замінили тільки вікна. Всі інші пошкодження, зокрема, і порушену стелю – не врахували.

Анастасія Огієнко під час зустрічі ВПО у міськраді розповіла свою історію і потребиАвтор: Валентина Батрак

З Ірпеня ми буквально вирвалися, в донечки був стрес, відтоді в неї почалися і проблеми. Дороги прострілювалися, ми 9 годин їхали. Я була вагітна. У Переяславі пологове не працювало, мусила їхати народжувати в Київ, добре, що тоді вже окупантів погнали від столиці.

Зараз винаймаю житло у Переяславі. Це однокімнатна квартира на Оболонній. Плачу 5 тис грн плюс комунальні послуги. І це ще нам пощастило. Питали на Леваді, на Богдана Хмельницького – там ще дорожче. А пів будинку на дві кімнати здавали тоді за 8 тисяч. Нам довелося шукати нову квартиру взимку, це взагалі складно. А як виявилося, ще важче знайти житло, коли в тебе малі діти. Власники коли чують про це, шукають якісь аргументи, щоб відмовити. Я не знаю причин.

У подальшому ми плануємо підшукати якийсь будинок у селі, зробити там ремонт і, можливо, оселитися. Поки що тут безпечніше, та до родичів поближче, поки чоловік воює. Але виникає інша проблема – послуги для дітей: медичні, психологічні. У донечки з’явилися комунікаційні проблеми, необхідні також консультації невролога. А тут немає таких дитячих лікарів. Я возила на обстеження в Бориспіль, Київ, Боярку – на це йшла вся чоловікова зарплата і соціальні виплати, бо послуги дуже дорогі. При цьому меншу дитину немає з ким залишити – ясла для таких маленьких не працюють. Мусила їхати з обома.

Нам потрібна логопедично-дефектологічна допомога – уже знайомі тут порадили фахівчиню, але до неї величезна черга. Якщо хтось відмовиться, то нас візьме, якщо в цей час не буде повітряної тривоги. Де знайти послуги масажу для дитини, якісь гуртки для розвитку – це все мене цікавить. Лікарі радять відвідувати звичайний дитсадок з вихователем інклюзивним, щоб допомагала соціалізувалася.

Спілкуюся і шукаю, що мені потрібно, через фейсбук: підписалася на місцеві групи. І якщо якесь запитання туди кидаю, то підтягуються переважно саме такі мами як я, діляться досвідом, радять. Для мене це єдине джерело інформації. Оскільки малі діти, я не долучалася до якихось заходів тут. Дітей сьогодні лишила у знайомої, – уточнює Анастасія.

Зауважує, що раніше вона працювала в екстреній допомозі, тож з власного досвіду самостійно старається впоратися зі стресом, а ось дітям потрібна кваліфікована допомога, якої бракує.

У громаді створили раду ВПО

Із 2023 року з ініціативи Уряду по усій Україні створюються Ради ВПО як консультативно-дорадчий орган, який об’єднує внутрішньо переміщених осіб для захисту їхніх прав та інтересів. Такі ради – це також інструмент діалогу із владою, майданчик, де відбувається обмін ідеями, пошук рішень для подолання проблем ВПО. Саме там можна отримати інформацію про можливості поселення, працевлаштування, доступ до соціальних послуг, способи залучення до життя громади тощо.

У Переяславі на кінець лютого 2024 року офіційно було на обліку 4216 осіб зі статусом ВПО. Тоді зібрали актив з числа вимушено переміщених людей і вже до 19 березня офіційно створили в Переяславській громаді Раду ВПО.

– На ту зустріч активу, коли її створювали, я прийшла вперше, – зазначає Анастасія Огієнко. – Мені подзвонили із соціальної служби міста й запросили. Якщо будуть такі зустрічі з користю, інформативні, то приходитиму і братиму активну участь.

Автор: Валентина Батрак

Переяславську Раду ВПО очолила Валентина Леонова:

– Я згодилася, бо я така – гіперактивна. Як каже чоловік, скрізь і до всього маю діло. Спочатку беруся за справу, а потім по ходу з нею розбираюся. Міністерство реінтеграції окупованих територій добровільно-примусово спонукало всіх створювати такі ради. Сподіваюся, вони для чогось будуть потрібні. Зараз їх формують на благодійних засадах: ні статутного фонду немає, ні бюджету. У деяких великих містах як Чернівці, або Ірпінь, Фастів ці ради вже мають грантові угоди з МОМ на будівництво житла для ВПО. Можливо, в перспективі і в нас будуть такі проєкти.

Зараз є запит від ВПО на соціальну та психологічну підтримку, сприяння в пошуку роботи, дехто думає відкрити якийсь бізнес, то потребує консультації. Ми можемо направляти їх тут у Червоний Хрест чи Центр зайнятості, де допомагають з роботою, навчанням, відкриттям бізнесу.

У нас є Viber-спільнота ВПО, там близько сотні учасників. Але все одно ці люди потребують «свого місця для спілкування», зустрічі наживо дуже важливі. То нам допомогли фахівці управління соцзахисту, Юлія Лялька, а я склала бюджет і подали заявку на грант на 400 тис. грн до благодійного фонду «Рокада» на облаштування приміщення для ради ВПО. Очікуємо підтвердження.

Допомога для ВПО від держави та місцевої влади

– Ми працюємо з тими сім’ями з дітками з числа ВПО, які до нас звертаються за допомогою: соціальною, психологічною, чи потребують юридичного супроводу, – зазначає директорка переяславського Центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді міськради Юлія Лялька. – Дечому фахівці нашої служби допомагають самі, або скоординоваємо у відповідні служби.

За словами Юлії Ляльки, у перші місяці війни до них звернулося 57 жінок з дітьми. На початок 2024 року під їхнім наглядом було вже 98 сімей, в яких 128 діток. Вони потребували допомоги насамперед із прихистком, облаштуванням побуту та пошуком роботи. І ці потреби залишаються головними й нині.

А от що змінилося – це рівень соціалізації. На початку з вимушеними переселенцями було складно спілкуватися, кажуть у службі. Адже після стресу від пережитого жінки, а особливо діти, замкнулися, не йшли на контакт.

– Ми шукали підхід до кожної жінки, її дітей. Бо саме вони – наші клієнти. З кимось спілкувалися індивідуально, хтось погоджувався на групові бесіди. І з часом вони адаптувалися, почали приходити на наші заходи, які ми проводили саме для них. Вже за місяць-другий такої роботи налагоджується контакт.

Як наголошує Юлія Лялька, вони продовжують свою програму сприяння адаптації жінкам із дітьми. Зазвичай приходять одні й ті ж, так сформувався своєрідний клуб взаємопідтримки, у ньому близько 30 постійних учасниць. Невдовзі в центрі соціальних служб розпочне працювати штатний психолог. Доти з жінками з числа ВПО спілкувалася психологиня з Червоного Хреста. У їхньому офісі соціальні служби проводили деякі спільні заходи.

Юлія Лялька (стоїть у кутку ліворуч) проводить зустріч із жінками ВПО

Корисна інформація для ВПО

Коли людина опиняться у новій громаді, вона потребує перш за все інформації, куди звернутися. Якщо ви прибули або плануєте прибути у Переяславську громаду, то вам можуть знадобитися такі контакти:

1. Стати на облік, отримати грошову допомогу – управління соціального захисту населення, відділ підтримки ВПО – Рева Віта Григорівна. вул. Шевченка, 20 каб. 5, працює 8:00-12:00, 13:00-17:00 тел.: (04567) 5 56 77 . Детальніше ТУТ
2. Правова допомога, консультація юриста – бюро правничої допомоги, вул. Гімназійна, 35, працює з 8:00 до 17:00, тел. (04567) 7 10 03 . Детальніше ТУТ
3. Центр надання адміністративних послуг – начальниця ЦНАП Саверська Наталія Миколаївна, вул. Богдана Хмельницького, 27/25 (міська рада), каб. 101. Прийом громадян з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 16:00, тел.: (04567) 5-25-60 .
4. Гуманітарна, психологічна допомога сім’ям з дітьми – Центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді міськради, керівниця Лялька Юлія Миколаївна; вул Шевченка, 22-а, тел.: (04567) 5-45-37 . Детальніше ТУТ
5. Усі служби Переяславської міськради ТУТ
6. Працевлаштування, професійне перенавчання, державні програми відкриття бізнесу – Центр зайнятості, начальниця Красова Любов Андріївна, вул. Шевченка, тел.: (098) 752-13-71 , p_hmelnickiy@koblcz.gov.u
7. Гаряча лінія Служби зайнятості – філій Київського обласного ЦЗ на час воєнного стану:
8. із загальних питань діяльності ЦЗ: (044) 244 9460, (063) 244 0149
9. з питань реєстрації та пошуку роботи: (063) 239 7054
10. з питань надання консультацій отримання мікрогранту на розвиток або створення власної справи, в т.ч. учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей: (093)5510894
11. з питань рекрутингу: (066)5097722
12. з питань оформлення дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства: (063)246 7785, електронна пошта: ins@koblcz.gov.ua
13. Влаштування дітей у гімназію, ліцей, дитсадок, мистецькі школи – відділ освіти Ярмоленко Петро Миколайович вул. І. Мазепи, 11, тел.: (04567) 5-18-54, vidocvit@ukr.net
14. Медичні послуги – Центр первинної медико-санітарної допомоги (сімейні лікарі, педіатри), вул. Б. Хмельницького, 137, тел. (04467) 5 25 06
15. Переяславська багатопрофільна лікарня з поліклінікою, вул. Б. Хмельницького, 137, (04567)5-13-38
16. Гуманітарна, психологічна допомога безкоштовна – представництво Червоного Хреста в Переяславі, вул. Шевченка, працюють понеділок-п’ятниця 09:00-13:00 та 14:00-17:00. Більше ТУТ
17. Міжнародний Комітет Червоного Хреста в Україні контакт-центр 0 800 300 155 (усі дзвінки безкоштовні).
18. Благодійні фонди: «Рокада» (Київ та Київська область), офіс: м. Київ, вул. Чумака, 5, працює з 9:00 до 18:00 (вівторок, середа, п’ятниця), гаряча лінія: +38 063 299 83 24
19. «У матусиних долонях», допомога мамам із дітьми ВПО. Можна заповнити онлайн-заявку на допомогу https://choko.link/charityfoundation_ua