Отож, коли в нашому місті з’явився перший клуб з Таеквон-до, як розвивалися події і чим тренер та вихованці СК “Тайфун” пишаються нині, розповідає Переяслав.City.
Зародження Таеквон-до на Переяславщині
– На Переяславщині такого виду спорту я Таеквон-до не було: Яготин, Баришівка, Березань, Бориспіль – там діяли клуби, а от у нашому місті він з’явився у 2013 році. 18 листопада була створена громадська організація “Спортивний клуб “Тайфун”. Перші тренування проходили на базі загальноосвітньої школи № 5 (нині гімназія № 5 – авт.), – згадує як усе починалося тренер СК “Тайфун” Микола ШВИДЕНКО (51 рік).
– На перші змагання наші спортсмени поїхали в жовтні 2016 року в місто Обухів. А через рік, 23 лютого 2017 року, ми вперше провели Відкритий Чемпіонат Київської області в Переяславі, у спортивному залі Університету. Приймали тоді команди з Києва, Київської та Черкаської областей, було понад 400 учасників вікових категорій від 6 до 55 років.
Від власника клубу до спортсмена-таеквондіста
Нині діючий спортсмен і тренер СК “Тайфун” Микола Швиденко від початку діяльності клубу був лише його співвласником. Займатися Таеквон-до переяславець почав трохи більше як 5 років тому.
– Я ходив перед цим до Олександра Орлова. Привів до нього сина і сам на років п’ять залишився. А потім отримав травму і син якось не дуже вже хотів ходити на заняття, тож так вийшло, що ми разом припинили своє спортивне життя в “Альянсі”. А пізніше мене зацікавив такий вид спорту як Таеквон-до, саме тому з товаришем і відкрили клуб, щоб наші діти та молодь могли дізнатися про Таеквон-до більше та спробувати себе в ньому. За тренера у нас був тоді Олексій Черненко.
Він захистився на чорний пояс, а потім так склалося, що пішов у Державну службу охорони і ми залишилися без тренера. І тоді я зрозумів, що бути керівником, власником клубу – добре, але щоб “Тайфун” жив і розвивався, цього замало. Я почав їздити з дітьми разом на змагання, в яких вони брали участь, паралельно став сам тренуватися. Моя особиста історія в таеквондо вже в ролі спортсмена почалася у 44 роки. Мені бойові мистецтва подобаються, спортом я займаюся з дитинства, в місцевому університеті закінчив фізфак за спеціальністю “Атлетична гімнастика”. Словом, починати ніколи не пізно, головне – бажання.
З 2019-го Микола Швиденко бере участь у змаганнях з Таеквон-до ІТФ різних рівнів:
- жовтень-листопад 2019 року – Кубок України, на якому став срібним призером;
- грудень 2019 року – Кубок Світу, з якого спортсмен привіз 2 срібні медалі (з того часу по 2023 рік Микола Анатолійович не пропускає жодних змагань такого рівня, – авт);
- у 2021 році як член Національної Збірної України з Таеквон-до ІТФ узяв участь у змаганнях на чемпіонаті Європи, де здобув 2 місце у виконанні формальних вправ техніки Туль, а також перемогу і звання чемпіона Європи у програмі виконання командного силового тесту.
Миколу Швиденка тренує УК ДАРА ЧАН, володар чорного поясу VII-го дану, майстер – інструктор міжнародного класу, перший Президент Київської обласної федерації Таеквон-до ІТФ.
Кубок України в м. Умань, 2022 рік
Чемпіонат Європи
Микола Швиденко – волонтер і захисник України
У 2014-му, коли вимушено для вихованців зачинив свої двері клуб “Тайфун”, Микола Швиденко зайнявся волонтерською діяльністю. Разом з Інною Марченко, Ярославом Потапенком, Мар’яною Волошин, Людмилою Романенко, Світланою Шевченко, Михайлом та Сергієм Сиворками, Олександром Чорним та іншими волонтерами переяславець активно допомагав землякам, які тоді були учасниками антитерористичної операції.
А на шостий рік після відновлення діяльності спортивної школи з Таеквон-до і на п’ятий після початку особистої спортивної кар’єри в Україну з повномасштабною війною увірвалися російські агресори. Микола Швиденко відразу ж став на захист країни.
Ставлюся до цього з розумінням, бо згадувати про той період не просто кожному нашому захиснику, та й говорити, як очевидно, можна не про все, адже українці продовжують протистояти ворогові.
Миколаївська область, позиції біля Очакова
На нічному чергуванні
Під час подальшої бесіди все ж намагаюся дізнатися трішки більше подробиць. Запитую, якою була підготовка у навчальному центрі?
– Ми спочатку проходили загальновійськову обов’язкову підготовку, а потім – фахову підготовку. Загалом у навчальному центрі я був два місяці. Я вам скажу, що навчання було хороше, настільки добротне і якісне, що, слава Богу, на сьогоднішній день увесь наш взвод, який воює на різних лініях фронту, немає жодних втрат.
Навчальний центр
Мене та ще деяких побратимів забрали в спочатку 65-й окремий ракетно-артилерійський дивізіон, а згодом, так як в нас уже не було артилерії, а тільки ракетні “Нептуни”, його перейменували в 65-й окремий береговий ракетний дивізіон, берегова охорона. Бойові сутички були в Миколаївській області. На бойових чергуваннях ми стояли цілодобово, було й таке, що за місяць я не мав жодного вихідного.
Службове авто Миколи Швиденка – ЗРК
Понад рік без тренера
Поки Микола Швиденко був на службі діти в клубі займалися з тренером Олексієм Чорненком (він займався в СК “Тайфун” та був одночасно першим юним тренером, – уточнення Миколи Швиденка) та старшими вихованцями-помічниками тренера під контролем батьків вихованців спортивного клубу.
– Багато дітей покинули клуб через відсутність тренера, але багато залишилися і дочекалися. Дехто перейшов у інші клуби, я не засмучуюсь, скоріше, радію, що вони не покинули Таеквон-до, а продовжують тренуватися.
Наразі в СК “Тайфун” тренування проходять у звичному режимі. Ми знову маємо чим пишатися. За минулий 2023 рік мої вихованці і я теж здобули понад 100 медалей та три кубки.
2024 рік також стартував успішно. З 1 січня по 15 квітня спортсмени і тренер клубу “Тайфун” вже виступали в кількох турнірах різних рівнів і разом здобули 29 медалей, з яких 7 золотих:
Чемпіонами Київської області з Таеквон-до ІТФ стали:
- Щеголь Ілля,
- Пастухов Давід,
- Тихонова Катерина,
- Гриненко Іванка.
На Чемпіонаті України серед чоловіків 45+ золото узяв Микола Швиденко.
Богдан Зозуля виборов золото і звання Чемпіона України в категорії 7-8 років (спаринг) на чемпіонаті України серед дітей з Таеквон-до ІТФ.
– Поки я був на фронті, таеквондисти СК “Тайфун” теж кілька разів їздили на змагання. Звичайно, не до всіх турнірів могли долучитися, бо ж треба щоб хтось повіз і зазвичай цю місію виконує саме тренер, – додав тренер. – До речі, на деяких змаганнях і я був присутній. Мій командир відпускав мене на чемпіонати, особливо, якщо я брав участь у них як спортсмен.
Чемпіони та призери Чемпіонату Київської області
Зліва направо: Анастасія Швиденко, Маша Іваненко (Дівички), Марійка Гриненко, Микола Швиденко, Кирило Жук, Ілля Щеголь та Ян Зражевський (перейшов в інший клуб).
“Ми пишаємося своїм тренером”
– Було не просто, навіть дуже не просто. Тренер пішов на війну, а ми хвилювалися, пишалися і намагалися не підвести, – зізнаються вихованці СК “Тайфун”. – Ми старалися, тренування не пропускали (за винятком тих випадків, коли тривоги були довгими, – авт.).
Микола Анатолійович виходив з нами на онлайн-зв’язок, коли мав таку можливість. Він нас не залишив – і від ворога захищав, і за клубом як міг приглядав.
Вихованці СК “Тайфун” готуються розпочати тренування
А от одній з вихованок СК “Тайфун” без Миколи Швиденка було найтяжче, адже він не тільки її тренер, а й тато. Але, як розповіла Анастасія Швиденко (12 років), опускати рук не мала права, бо батько завжди вчить, що здаватися в жодному разі не можна:
– Старші хлопці нас тренували і я їм допомагала. З татом ми тримали зв’язок. Коли він мав вільний час і це збігалося з нашими заняттями, він нам дзвонив по відео-зв’язку і навіть міг бачити, що і як ми робимо. Звичайно, було по-різному, хтось постійно ходив на тренування, хтось не щоразу міг, були й такі, що взагалі не ходили. А як залишалися без світла, бо ще ж і таке було, то ми вмикали ліхтарики, але заняття не зупиняли.
За тата я хвилювалася, але точно знала, що він повернеться і все буде гаразд. Ми постійно за нього тримали кулачки, а також самі трималися, щоб його не розчарувати. Таеквондисти не можуть бути слабкими – цей вид спорту вчить цілеспрямованості, упевненості і точності у своїх діях, а також – внутрішній рівновазі і гармонії.
З 2014 року і донині Микола Швиденко займається волонтерською діяльністю. Його вихованці також підтримують цей рух і щиросердно допомагають нашим захисникам усім, чим можуть. Зокрема, збирають для них свої “посилки любові, тепла і подяки” та передають на фронт.
Сестри-таеквондистки
Три рідні сестри Марія (15 років), Катерина (13 років) та Іванка (10 років) Гриненко майже одночасно розпочали заняття у школі Таеквон-до “Тайфун”.
– Я була в четвертому класі, – згадує, з чого все починалося, Марія, – тато запитав, чи не хочу я зайнятися, наприклад, карате чи Таеквон-до, а вже через два роки він записав нас – спочатку мене, а потім Іванку також.
– А я, – підхоплює середня з дівчат – Катерина, – тоді відвідувала уроки малювання, а коли дівчата почали займатися таеквондо, я теж захотіла.
– Так і в мене було, – уточнила Іванна, –Маша вдома займалася, а я спостерігала і також схотіла спробувати.
Батьки бажання доньок відвідувати не зовсім “дівчачі гуртки” підтримали і продовжують це робити. До вчительки на уроки художньої майстерності Катя вже не ходить, але малювання зовсім не полишила, самотужки розвиває хобі вдома.
А от до Таеквон-до дівчата ставляться відповідально: займаються старанно, уроків не пропускають, відпрацьовують техніки вдома (з цим їм пощастило, адже навіть “поспарингуватися” є з ким, – авт.), але перед кожним своїм виступом на змаганнях хвилюються.
– На змаганнях складно перед виходом, бо переживаю, особливо якщо вони, наприклад, залікові або обласного рівня, чи чемпіонат України. Мені важко впоратися із своїм хвилюванням, але, на щастя вдається. Самоконтроль, спокій та рівновага – це важливо. Лише контролюючи себе та ситуацію можна впевнено здобути перемогу, – зауважила Марія.
– І ми хвилюємося дуже сильно перед виступом на змаганнях, – додали молодші сестри Гриненки. – Але, ми переконані, що з часом переживання будуть меншими, а згодом і взагалі зникнуть, адже останнім часом ми все більше їздимо на різні турніри, а це хороший досвід і практика.
Три сестри Гриненко Катерина. Іванка та Марія з УК ДАРА ЧАН (зліва направо)
Таеквон-до чи танці? Анастасія вирішила не обирати
Анастасія Швиденко займається Таеквон-до ІТФ 6 років. За цей час ставала переможницею та призеркою змагань різних рівнів, від чемпіонки Київської, Черкаської, Житомирської областей та міста Києва до срібної призерки чемпіонату України.
– На більше медалей та кубків нам, як і всім, завадила повномасштабна війна з лютого 2022 року, яка насправді розпочалася в 2014-му, – наголосив тато і тренер Насті.
– Я почала займатися Таеквон-до з 4 років, – розповіла Анастасія. – Мені дуже допомагав тато, він мене надихає і підтримує в усьому. Я щасливиця, бо мій тато – тренер клубу “Тайфун”, у якому я займаюся. Я люблю цей вид спорту, тренуюся із задоволенням і результати показую хороші. Маю низку досягнень і червоний пояс із чорною смужкою. А це означає, що наступний мій пояс уже буде чорним.
Анастасія також додала, що в Таеквон-до, як і в будь якому іншому виді спорту, важливим елементом успіху є дисципліна, а точніше самодисципліна.
– Я кожен ранок встаю і повторюю удари, тулі, навіть якщо дуже хочеться побайдикувати, я приділяю увагу своїм заняттям. Інколи з татом спарингуюсь, він мені лапи ставить, а я б’ю – відточую удари.
– Спостерігаючи за вашим тренуванням, я помітила, що ти не просто учениця, а помічник тренера. Не складно в 12 років тренувати ровесників та старших від себе?
– Я це вже із задоволення роблю, що сама тренуєшся, що інших тренувати, мені нема різниці. Складно і так, і так, бо в обох випадках – відповідально. Як я тільки стала помічником тренера, спочатку ніхто не слухався. Я і так пробувала, і так, а вони не слухалися.
Але згодом ситуація змінилася, я стала вести заняття впевненіше і все вийшло. Марічка також помічниця тренера – вона веде розминку, а я – розтяжку, бо я в цьому трішки більше розуміюся. До речі, з двох років на гімнастику ходила трішки, тож ці уроки стали в нагоді. А ще з двох років я займаюся хореографією.
– А як вдається поєднувати Таеквон-до і танці? Не складно?
– Не просто. Але обирати між двома улюбленими заняттями я не готова і не буду цього робити. Стараюся встигати і справлятися. У танцях також маю багато досягнень і перемог на змаганнях різних рівнів. Я вважаю, що коли чогось дуже хочеш, робиш усе для того, щоб цього досягти і щоб усе вдалося, – підсумувала дванадцятирічна таеквондистка-танцюристка.
Для дітей військових заняття безкоштовні
Дехто з дітей займається в СК “Тайфун”, сплачуючи лише 50% вартості за тренування, а є й такі, для кого навчання в клубі взагалі безкоштовне.
– До війни було так: ми їдемо на змагання і хто займає призові місця, той протягом місяця не вносить грошові внески. А потім так вийшло, що ледь не кожен із моїх учнів ставав призером, то я своє заохочення відкорегував, щоб заохотити дітей займати перші місця. Від сплати за заняття відтоді звільнялися тільки тільки переможці, – поділився спогадами Микола Швиденко.
А далі свої корективи внесла війна.
– Наприклад, дівчатка Гриненки займаються доволі успішно і безкоштовно. Це моя така ініціатива – для дітей військовослужбовців ЗСУ заняття безоплатні. Але, при цьому, є батьки-захисники, які все ж наполягають на оплаті, мовляв, розуміють, що мені оренду треба платити, за електрику тощо.
