Борщі воїнам смакують по-домашньому
Куратор волонтерської команди «Нескорені» Ольга Дрига (39 років) розповіла кореспонденту нашого видання:
– Так сталось, що понад рік тому мене попросили передати воїнам сушені продукти. Хлопці заїхали по них до мене додому. Я поцікавилася, наскільки вони є актуальними для них. Почувши, що це якнайкраща їжа, вирішила і надалі їм передавати такі набори. Проте фірма, яка їх виготовляла, повідомила, що за такими наборами в них велика черга й вони не встигають їх робити. Тоді я вирішила, а чому б не спробувати готувати їх власноруч?
Борщ густий, наваристий, як кажуть хлопці приготовлений по-домашньому і їм дуже смакує. За нашу продукцію ми отримуємо лише позитивні відгуки. Кілька місяців тому хтось із хлопців на позиції передав кілька наших пакетиків воїнам іншого підрозділу. Їм дуже сподобались наші страви й вони відшукали мене через соціальні мережі та запитали чи можемо висилати такі ж набори й для їхнього підрозділу. Поцікавилися, чи має значення й те, служать у них переяславці чи ні.
Я відписалась, що ми готуємо страви для всіх захисників, тож попросила їх прислати адресу та вказати приблизну кількість пакетів зі стравами швидкого приготування. Нині воїни присилають відгуки та фотозвіти, що вони отримали наші посилки, просять не полишати нашу роботу, бо вона на передовій їм дуже потрібна.
Хлопці просили, щоб ми приготувала щось і смачне, і щоб швидко готувати, бо «Мівіна» їх замучила, від неї болять шлунк. З дівчатами обговорили, що можемо зробити, в кого які ідеї. Наразі маємо в асортименті 14 страв.
Крім борщів ми також готуємо другі страви швидкого приготування такі, які не потребують варіння. Достатньо їх залити кип’ятком і за кілька хвилин можна вживати. В чому їх перевага? Вони легкі, й коли воїни ідуть на далекі відстані, то беруть саме наші страви. Готуємо кілька видів каш: вівсянка, гречана із шампіньйонами, гарбузово-кукурудзяна та кускус з овочами і білими грибами. Цих каш ми розфасували вже понад 600 порцій.
Довго шукали виробника гречаних пластівців, бо купувати у магазині розфасовані дуже дорого. То вийшли безпосередньо на виробника, уклали з ними договір й вони нам прислали першу гуртову партію за собівартістю. Спробували – вийшло дуже смачно. Коли відправляла хлопцям, то просила надіслати відгуки саме про цю кашу. Воїни написали, що дуже смачно й практично.
До перших страв додали іще декілька видів супів: розсольник, суп із локшини та грибами, суп з овочами. Всі страви куштуємо особисто та після кожного фасування перевіряємо на вибір будь-який розфасований набір.
Також продовжуємо готувати ягідно-горіхові суміші, дівчата випікають іще й енергетичні батончики. Коли це випечено, то вони не тануть, не ламаються.
У команді працює близько 50 людей
Волонтерська команда працює щодня без вихідних. Адже сушіння тієї ж капусти, буряка чи гарбуза займає мало не цілий день. Щотижня у нас відбувається фасування та відправка нашої продукції на фронт. Загалом в команді працює близько 50 людей. Це я не рахую осіб, які надають нам для сушіння фрукти, овочі, різноманітні приправи, та навіть ті ж зіп-пакети, які нам потрібно у великій кількості. У минулому місяці ми виготовили та розфасували більш як 8 тисяч страв. Те, що наша продукція має великий попит серед бійців, свідчить наявність невеличкої черги. От сьогодні ми відправили одну партію, а на черзі уже очікують іще два адресати.
Продукцію відправляємо не лише з переяславськими волонтерами, а й за допомогою «Нової пошти». Це зручно й нашим воїнам і нам. «Нова пошта» нас підтримує, ми працюємо за проєктом «Гуманітарна допомога». Вони дають нам «промокоди» й ми ними користуємося. Щоправда, нам не завжди їх вистачає, тож іноді мусимо платити й “живими” грошима, але то не такі вже й значні суми.
Загалом за рік нашої роботи ми відправили на передову:
- 7017 семилітрових пакунків з борщем;
- Понад 30 тисяч ягідно-горіхової суміші;
- Близько 16 тисяч наборів каші кускус;
- Близько 30 тисяч наборів із вівсяною кашею;
- 1600 наборів гарбузово-кукурудзяної каші;
- 800 наборів гречаної каші;
- 1200 енергетичних батончиків;
- Та близько 10 тисяч різноманітних супових наборів.
Волонтери при готуванні сухих сумішей не рахуються ні з часом, ні з власним гаманцем
Перед початком зібрання вдалось поспілкуватись із кількома учасницями команди «Нескорених». Дівчата Вікторія, Віра та Світлана на моє запитання про вік жартома відказали, що їм уже 30+. Вони займаються сушкою продуктів.
– Сушити овочі та фрукти – доволі цікаве заняття, – Вікторія розповіла. – Під кожний продукт потрібно підлаштуватись. Потрібно знати чи його варто терти на тертушку, а потім сушити, чи нарізати ножем. То ми вирішили між собою працювати за вибраною, так би мовити, спеціальністю. Хтось сушить цибулю, хтось капусту, хтось буряк, моркву та гарбуз. А хтось займається сушінням фруктів.
Я сушу гарбузи для каші, зелену цибулю, моркву, петрушку. В роботі використовую електричну сушарку та електричну духову шафу. Коли потрібно переробити велику кількість гарбузів чи цибулі, то беру додатково іще одну сушарку, яку нам подарували волонтери зі Швейцарії. Тоді до роботи долучаються чоловік і діти, брати й сестри та куми. Пробу із готової продукції знімає шиншила – їй дуже подобається сушена морква та сушена петрушка. За електроенергію плачу із сімейного бюджету. Буває тисяча гривень, а буває й більше, залежно від того, скільки доводиться працювати електросушаркам. Продукти для сушіння використовую як власноруч вирощені, так і ті, які передають волонтери.
“Королева капусти” Світлана Аландарєва, таке імення отримала жінка, яка у великій кількості сушить капусту на борщі.
– У мене чотири сушарки практично не вимикаються. До капусти потрібно призвичаїтись, якісь окремі листочки нарізаю ножем, качани шинкую. Мені доволі часто допомагає родина Іващенків – Коля та Іра, моя кума, чоловік та діти.
Щоб ви розуміли, аби заправити повністю одну партію, потрібно нашинкувати 10-12 кілограм капусти. Я за добу тричі заправляю сушарки о 23 годині, о 8 та о 15 годині. Тобто за добу я пересушую більш як тридцять кілограмів капусти. Причому практично кожну партію я особисто перевіряю на смак. Беру жменьку капусти заливаю кип’ятком та пробую чи бува, не гірчить, або чи немає якогось іншого присмаку. Ось так і працюємо й будемо працювати до повної перемоги!
Доки я розмовляв із волонтерками, Оля Дрига запрошувала на імпровізовану сцену жінок, із якими починала працювати, які долучились до організації пізніше, але вже не можуть жити без допомоги нашому війську. Вона ласкаво називала їх “бусинками”, які разом в одній зв’язці роблять таку потрібну для перемоги роботу. Вона вручила всім присутнім подяки від волонтерської організації «Нескорених».
Низький уклін вам волонтери за вашу самовіддану працю, небайдужість любов та добросердечність.
