З нагоди Міжнародного дня рідної мови, який у всьому світі відзначатимуть 21 лютого, у Переяславській публічній бібліотеці зібралися поціновувачі поезії та музики, повідомляє Proslav.
Творче дійство у читацькому залі переяславської книгозбірні музичним привітанням відкрив народний аматорський ансамбль української пісні «Червона калина» під керівництвом Василя Заболотного.
Хвилиною мовчання присутні вшанували воїнів, які загинули у визвольній битві за українську ідентичність, культуру та свободу. Ведуча заходу Людмила Леляк поділилася цікавими фактами, наприклад, про те, що нашу мову намагалися заборонити багато разів – близько 134 спроб. Українська мова пережила чотири століття репресій і лінгвоциду.
– Мій улюблений вислів про мову належить Лесі Українці: «Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів станеш ти кращим мечем на катів», – сказала Людмила Леляк.
А далі виступити запросили майстрів слова – професійних поетів і аматорів, знаних на Переяславщині митців і маловідомих авторів.
Член Національної спілки письменників України Олександр Матвієнко, який у своєму творчому доробку має сім поетичних збірок, зачитав вірші, присвячені мові.
У туманáх передранкових снів,
Коли душа ще не торкає тіла,
Я заблудився в хащах марних слів,
Які мене, мов злигодні, обсіли.
Між небом і землею я завис,
Кружляю чи тупцююся на місці.
Не Гéрманський, а Графоманський ліс
Хова від мене Світло Вічних Істин.
Світ зник. Померк. Уже не Світло ― тло
Стає не знати як переднім планом.
І Злото не попереджа: «То Зло!»
І ходить Зло ясновельможним паном.
І серце не по-доброму щемить
Від змови сірих, що кепкують з Мови.
Та в груди бʼє передчуття: ще мить ―
І я знайду таке потрібне Слово.
Воно просте. Можливо, це «ПоРа!»
Ра ― Сонце. Тож звіряймось по Світилу.
Як донесем до Брата жар Добра,
Тоді засвітить Світ на повну силу!
Свої вірші продекламувала Лідія Задорожна. Переяславка пише здебільшого для себе, як-то кажуть «у стіл», але зізналася, що якби полічити всі написані нею твори, вийшло б не менше 500!
Її зворушлива жіноча лірика не просто так чіпляє за живе – двоє синів пані Лідії обороняють країну на війні. Свої душевні переживання та материнську любов вона виливає в поезії. Один з її віршів пропонуємо вашій увазі.
ТИ ― радість моя і ТИ ― гордість моя,
Дорослий для всіх, а для мене — дитина,
В житті — моя мрія, надія й броня,
Пишаюсь, що маю такого ось сина!Завжди я з любов’ю чекаю ТЕБЕ
З далеких і близьких доріг, мій синочку,
Хай Янгол твій, сину, ТЕБЕ обійме
І вдень, і вночі, і у кожнім куточку!..ТОБІ, мій рідненький, я зичу добра,
Великого щастя, здоров’я на диво
І доля ТЕБЕ, щоб знайшла лиш така,
Яку я просила у Господа щиро!ТОБОЮ живу і в думках повсякчас
З ТОБОЮ, мій сину, завжди я буваю,
В ТОБІ скільки мужності, сили, прикрас ―
Щоб все це зберіг у житті, я бажаю!
Своєю творчістю також поділилися почесний житель Переяслава, поет Олег Коломієць, українська поетеса, літературознавиця, членкиня Національної спілки письменників України Наталія Павлик, художниця та письменниця Олена Мікула.
