У Переяславській публічній бібліотеці відбулася творча зустріч із поетом, журналістом, членом Національної спілки письменників України та депутатом міської ради Олександром Матвієнком, повідомляє Proslav.

Захід присвятили презентації збірки філософської гумористичної лірики «Сміху варте». Книга побачила світ у 2020 році у переяславському «Видавництві К С В» накладом 500 примірників. Втім розповісти про неї публічно автору тоді завадила пандемія коронавірусу. Потім почалася повномасштабна війна.

Тепер організувати творчу зустріч Олександру Матвієнку запропонували працівники бібліотеки і він погодився, адже гумор завжди був потужною зброєю українського народу і споконвіку допомагав пережити найважчі випробування.

30 січня на зібрання завітали друзі, колеги та поціновувачі творчості митця. «Гумор такий же святий, як і молитва» – так він назвав свій бенефіс і розпочав його, зачитавши один із неопублікованих творів «Ранкова молитва».

Далі письменник поділився спогадами про дитинство, звісно, з притаманною сатирику легкою іронією:

– Я народився в Переяславі в сім’ї педагогів. У маминому роду крім педагогів були медики, бухгалтер, агроном, а в батьковому – практично всі музиканти. Отака гримуча суміш, а я вийшов ні те, ні се – з точки зору музики, наприклад. Хоча, маю честь зізнатися, що я був серед організаторів і учасників першого у Переяславі шкільного вокально-інструментального ансамблю. У п’ятій школі ми його організували, шкрябали на гітарах, і навіть їздили на гастролі – в третю школу, в клуб у Карані і так далі.

Олександр Володимирович розповів і про своє літературне становлення:

– Перший вірш я написав у третьому класі. Моя бабуся жила на Малій Підвальній у глиняній хаті під стріхою – така тиша була в ній, я більш ніде такої тиші не зустрічав. Я любив приходити до неї ночувати і якось перед сном придумав там свій перший вірш про весну. Однокласники навіть не повірили, що то мій вірш. Одна з однокласниць сказала таку цікаву фразу: «Ну, може, слова й його, але тема не його». На другий день я його не забув, прийшов додому, розповів батьку і він з гордістю сказав: «Поет!» Першим причепив мені цей ярлик, – констатує письменник. – Потім я віршував у школі потрошку, а в старших класах писав дівчатам записки у віршах, і навіть музику пробував писати для нашого ансамблю.

Закінчивши Полтавський інженерно-будівельний інститут, Олександр Матвієнко три роки пропрацював на радіотехнічному заводі в місті Хмельницький. Упродовж 15 років працював інженером та начальником переяславського ЖЕКу, 13 років – журналістом газети «Діловий Переяслав». Депутат Переяславської міської ради трьох скликань, нині обіймає посаду начальника відділу ведення державного реєстру виборців.

– Коли працював у ЖЕКу, балувався, складав епіграми й пародії на колег. Вже після того, як звільнився, казали, що мої рукописи ще довго там «ходили». Я вирішив, що пора все це записувати і збирати, – каже письменник.

«Сміху варте» – це вже сьома збірка у творчому доробку Олександра Матвієнка. Вона налічує п’ять розділів. Перший, «Вірування графомана» – це по-доброму кумедні, а іноді дошкульні жартівливі вірші. Другий, «Атака клонів» – гуморески у прозі. Третій розділ книги – найменший, але водночас чи не найцікавіший, бо заснований на реальних подіях, називається «Із почутого у сесійній залі». Четвертий розділ – «Із зали суду» – демонструє гумористичний погляд на незначні правопорушення. А останній п’ятий розділ вміщує смішинки вустами маленької онучки Олександра Володимировича.

Ця книга видана коштом благодійників, зазначає письменник, тому не реалізовує її задля прибутку. За допомогу у виданні дякує Вячеславу Саулку, Сергію Доброскоку, Олександру Слюсарю, Марії Лях, Світлані Помойницькій, Віталію Дубовичу, Віктору Шереметі, Лідії Оверчук та Олександру Пасічнику.

А знайти і прочитати книгу Олександра Матвієнка «Сміху варте» можна в Переяславській публічній бібліотеці. Адреса: вул. Сковороди, 60.