#Переяслав_Nabok_історія “Між старістю і вічністю” — так елегантно колись визначив вік австрійських туристів екскурсовод на озері Хевіз (Угорщина). До слова, йому самому тоді було 70, а я щойно поповнила ряди українських пенсіонерів. Який же вік людей так вишукано означив пан? Виявилось, щоб перейти до періоду вічності неохідно було дожити до 85 років. В молоді літа важко уявити, як можна дожити до пенсійного віку, але щоб до вічності — то десь поза межами реальності, особливо коли протягом 100 років людське серце щосекунди б’є струмінь життя…без профілактики, без технічних оглядів, без перезавантажень системи! Фантастика, дожити до такого віку це дісно немов торкнутися вічності. Проте, прожити століття дано ой як далеко не всім. Хоча, за даними Книги рекордів Гіннеса, найстаріша людина на землі прожила 122 роки. Це Жанна Луіза Кальма з Франції. Емма Мартина Луїджа Морано – італійка, яка дожила до 115 років – казала, що завжди з оптимізмом дивилась у майбутнє. І от мені стало цікаво, а чи мав Переяслав жителів періоду вічності. Виявляється що мав!!! Якщо вірити метричним книгам, то найдовше прожив такий собі Григорій Григорович Омельченко, селянин, який помер у лютому 1906 в земській лікарні від старості в віці 108 років!!! Поховали його на Альтицькому кладовищі. В листопаді 1913 року переяславці ховали ще одного довгожителя, а саме селянку Параску Кіндратівну Шевченко, яка віддала вічності душу у 103 роки. В 1915 р. переяславські євреї віддали останню шану 100 річній міщанці Естер Янкелевні Ейзлер. Перевіркою достовірності зазначених фактів не займалась, бо це досить марудна і довга робота: жінки могли мати змінені прізвища, могли бути взагалі з іншої місцевості, також невідомо звідки родом був і Григорій Омельченко. Тож залишається сліпо вірити написаному в документі, хоча дуже часто в метричних книгах трапляються помилки у визначені віку померлого. Для прикладу розповім вам про легендарного переяславського купця Макара Петровича Холодного, який начебто прожив 125 років (таку інфу подали два автори А.Ніколенко “Переяславу 1100” Розділ “Люди” ст.14 та В. Лоха “Переяславський соціум на перехресті епох” ст. 455). Мене зацікавив цей факт, тож вирішила перевірити чи справді ж Макара Петровича можна подати до Книги Гіннеса. І о чудо, виявилось що Макар Петрович Холодний по перше ніколи не був міським головою, навіть старостою чи бурмістром. Та найцікавіше те, що згідно метричного запису про померлих Покровської церкви, купець Макар Петрович Холодний, помер 93 роки (!) від старості 10 лютого 1900 рік. Поховали його в склепі кладовищенської церкви м. Переяслава (Ярмаркове кладовище). Здавалося що може бути легшим, як відкрити метричну книгу і пошукати дату народження Макара. Та, на жаль, метрики початку ХІХ ст. з Покровської церкви не збереглися. Ну, що ж, най буде 93 роки. І тут розгортається повний треш! Архів Київської області (велика їм подяка!!!) надає доступ до оцифрованих ревізьких казок, де міститься надважлива інформація про населення. Відкриваю ревізії і от що отримуємо: в 1816 р. Макару 3 рочки, в 1835 — 23 р., в 1850 — 38р., в 1858 мав повних 45 років! Тож по ревізьким казкам при підрахунку (туди сюди рік) виходимо на дату народження 1813 рік, а відтак співставимо з датою смерті, тож виходить, що Макар Петрович тільки наблизився до вічності і пішов за небокрай у віці повних 87 років. І, ще одне зауважу, по ревізьким казкам вдалося встановити, що батько Макара – був міщанином цеху шевського Петро Максимович Холодний н.1783 — п.1846 р., і от він дійсно обіймав посаду старости на початку ХІХ ст., а от міським головою в той час був інший Холодний — міщанин, позацеховик Михайло Семенович, якому в 1816 р. було 60 років.

Повернемось до Макара Петровича Холодного, він обрав стежину торгівлі і в 1858 році числився вже купецем 4 гільдії, а в 1860-х купцем 3-ї гільдії. В1870-х роках, один з його синів Іван (н.1844-п.1912р.) був перечислений в переяславські купці 2-ї гільдії. От вже Іван Макарович Холодний обирався переяславським міським головою 1890 – 1900 рр. Його син Петро Іванович Холодний (н.1876. м. Переяслав — п. 1930.Варшава. Польща) був відомим українським державним, громадським діячем, членом Української Центральної Ради, міністром народної освіти Української Народної Республіки, художником, ученим-хіміком, його ім’я присвоєно переяславській художній школі.

Але пост не про Холодних, це реверанс історичним постатям Переяслава, але насамперед, приклад щодо достовірності писемних джерел. Як то мовиться, довіряй, та перевіряй. А що ж до столітнього віку, то нашим декотрим сучасникам пощастило його зустріти. Так, в 2018 році своє століття зустріла колишня вчителька географії Піляй Мотрона Антонівна, а у 2020 — колишня працівниця плодоконсервного заводу Шпиталь Марія Григорівна.

Столітні ювіляри, це для України великий вийняток, бо наприкінці ХІХ століття в українських губерніях Російської імперії середня тривалість життя становила близько 36 років. Згідно Держслужби статистики України в 2021 р. середня тривалість життя українців становила 68 років для чоловіків і майже 78 років для жінок. На сьогодні війна вже внесла свої страшні корективи, середній вік, зменьшиться, й до віку “між старістю і вічністю” доживуть обрані.