У Переяславі з робочим візитом побували народні депутати, вони зустрілися з вимушеними переселенцями, які мешкають на Переяславщині. Говорили про нагальні проблеми: забезпечення житлом, матеріальною та гуманітарною допомогою, а також про можливості працевлаштування – Переяслав.City 

Народні депутати Максим Ткаченко, Сергій Козир, Олександр Федієнко, Владлен Неклюдов, Олександр Юрченко та Віталій Войцехівський, які представляють ГО «ВПО України», об’єдналися заради того, щоб координувати допомогу переселенцям.

На захід прийшли близько 120 вимушених переселенців

Депутати Ткаченко та Козир зауважили, зокрема, що як і 5,5 мільйонів інших співгромадян зі статусом ВПО, вони свого часу теж змушені були покинути рідний Донбас і починати життя заново – на початку бойових дій у 2014 році. За останні 14 місяців засновники цієї громадської організації провели зустрічі з постраждалими від війни людьми в різних містах України. 4 травня таку зустріч провели в Переяславі.

ДОСЬЄ. Максим Ткаченко народився 1983 року на Луганщині. До 2014 року проживав в Луганську, де керував компанією «Майстер-шоу», організовував гастролі відомих артистів і російських зокрема. З початком військових дій на Донбасі з родиною переїхав до Києва. У серпні 2014 року став співвласником ТОВ «КВАРТАЛ-КОНЦЕРТ», був керівником компанії, організовував гастролі Студії «Квартал 95». З 2016 року водночас концертний директор співачки Тіни Кароль, а з 2018 року — продюсер гурту «БеZOбмежень». Очолював команду Володимира Зеленського на президентських виборах 2019 року в Луганській області. ПОЛІТИЧНА КАР’ЄРА. Серпень 2019 року – народний депутат, заступник голови депутатської фракції партії «Слуга народу». Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин. Радник Секретаря РНБО з питань реінтеграції і відновлення Донбасу. (Дані Вікіпедії)

За даними міської ради, у Переяславській громаді мешкають майже 5 тисяч вимушених переселенців. Близько 120 з них прийшли на захід, щоб поділитися проблемами, які їх турбують. Звернення громадян депутати пообіцяли зафіксувати, опрацювати і донести до всіх колег з Верховної Ради.

— Ми точно знаємо, що війна йде дев’ять років, бо самі пройшли через це. З переселенцями маємо справу щодня: від людей, з якими знайомимось, до наших родичів та близьких, яких досі евакуюємо з зони бойових дій, — розповів Максим Ткаченко на початку зустрічі.

— Наше завдання — зрозуміти проблеми вимушено переміщених осіб, щоб комунікувати з міською владою або вищим керівництвом держави і допомагати вирішувати питання. Ми допомагаємо працевлаштуватися, знайти житло, адаптуватися до нового життя, — доповнив співзасновник організації Сергій Козир.

ДОСЬЄ. Сергій Козир народився в 1984 році в Донецьку. 2014 року закінчив заочно Донецький національний університет за фахом «Правознавство», бакалавр з правознавства. З 2004 року – учень гірника, до 2017 – на Донбасі, а в 2017-2019 рр у Павлограді працював на шахті, в.о. директора шахти, начальник дільниці. З березня по серпень 2019-го був безробітним, отримував державну допомогу в Павлоградському та Київському Центрах зайнятості. З серпня 2019 року – радник патронатної служби Херсонської ОДА. З вересня 2019 року – заступник голови Херсонської ОДА з питань регіонального розвитку, інфраструктури та екології. З грудня 2020 року до листопада 2021 року – голова Херсонської ОДА. ПОЛІТИЧНА КАР’ЄРА. З листопада 2021 року — народний депутат, член Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції ТОТ, національних меншин і міжнаціональних відносин. З вересня 2022 — голова ТСК ВР щодо розслідування фактів нецільового використання гуманітарної допомоги. (Дані Вікіпедії)

Житло

Далі присутні у залі вимушені переселенці мали змогу поставити спікерам свої запитання. Першою до мікрофона вийшла Оксана Алексадрова, яка виступила від імені людей, що проживають на території табору «Славутич»:

— Рік тому я з родиною опинилася в Переяславі. Волонтери розмістили нас у таборі і ставилися до нас, як до рідних. А в листопаді відбувся рейдерський захват. Прийшли нові власники, які нібито викупили цей табір, і ставлення змінилося. Лікарів і вихователів для дітей, які були з нами в таборі, не стало. Першого травня відключили газ. Ми всі мерзнемо і ходимо брудні. Власники створили такі умови, що люди від безвиході виїжджають: з майже трьохсот осіб лишилося близько ста. Ми залишилися сам на сам зі своїми проблемами. Я прошу звернути увагу на цю спільноту. Я оббігала всі можливі інстанції, зверталася до Олександра Федієнка.

Оксана Александрова з родиною живуть на території табору “Славутич”

— Я пам’ятаю ваше звернення. Воно було дуже емоційне, але ми його обробили і спрямували до прокуратури, нацполіції та місцевої влади, — відповів Олександр Федієнко. — Я повинен розібратися в ситуації і отримати відповіді. Тому зараз ми зберемо інформацію і почнемо працювати. Ми почули про вашу проблему. Якщо там порушено законодавство, винні будуть притягнуті до відповідальності.

Нардепи Олександр Федієнко та Владлен Неклюдов (позаду)

Максим Ткаченко уточнив форму власності на назву установи — ТОВ «ДОЗ СТ «БРАВО КІДС» і запитав у пані Оксани, хто їх там розмістив.

— Волонтери. Коли ми опинилися в Дніпрі, у такому ж таборі, нам дали 5 днів знайти прихисток, бо там був тимчасовий пункт. Мені зателефонували волонтери і запропонували цей табір у Переяславі. Нас прийняли безкоштовно. Зараз у мене є знайомі, яким треба виїхати і десь оселитися. Я була у голови села Циблі (табір розміщений на території Циблівської громади — ред.), він сказав, що без дозволу господарів нікого поселити там не може. А основний наратив власників: «Подякуйте, що ми вас годуємо, і якщо не подобається — їдьте геть». Ми заручники цієї ситуації. Чому ми повинні страждати?

Юрій Бобровнік розказав історію “Славутича”

— «Славутич» колись був державною власністю, — роз’яснив гостям ситуацію депутат Бориспільської райради Юрій Бобровнік. — Прийшовши до влади, Віктор Янукович переписав її на свою коханку і зробив там ремонт за державний кошт. Коли його скинули, прокуратура звернулася в суд, щоб повернути установу в державну власність. І коли суд наклав на приміщення арешт, волонтери поселили там людей. Але люди, які зараз туди зайшли, вважають, що перебувають там законно.

Народні депутати пообіцяли розібратися у ситуації і контролювати питання. До речі, присутній на зустрічі нардеп Владлен Неклюдов – досвідчений правник. У його досьє значиться робота прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Дніпропетровської області. Радник юстиції. Протягом 20 років працював в органах прокуратури.

Ліки

Переселенців також турбувала проблема медичної допомоги, зокрема, як можна скористатися державною програмою «Доступні ліки» у Переяславі. За її умовами, пацієнт безоплатно чи з невеликою доплатою за рецептом лікаря може отримати препарати для лікування хронічних захворювань. Серед присутніх було багато людей літнього віку, і проблема медичної допомоги та забезпечення ліками для них життєво важлива.

Їм озвучили перелік аптек у місті, які працюють за цією програмою. Отримати рецепт можна у свого сімейного лікаря в електронному вигляді, чи звернутися за цим до лікарів Переяславського Центру первинної медико-санітарної допомоги.

Виплати

Брак коштів є однією з найпоширеніших проблем серед внутрішньо переміщених осіб. Переселенці відзначають, що рівень підтримки від держави у цьому питанні недостатній.

— Мені подобається Переяслав і я хотіла б тут лишитися, — розповіла одна з присутніх у залі переселенок. — Але жити в чужій квартирі… це не в себе вдома. Було б добре, якби для нас зробили модульне містечко, чи залучили до ремонту недобудованих приміщень, де в подальшому ми могли б оселитися і не залежали від господарів тимчасового житла. Я допрацьовую останні місяці до пенсії. Держава виплачує нам 2 тисячі гривень на місяць на прожиття. З цих грошей треба заплатити господарю за житло, додатково – комунальні послуги, купити продукти, одяг, інші необхідні речі. Хіба на все це вистачить?…

— Я приїхав з Луганська до Києва у 2014 році з вагітною дружиною та дитиною. Як вимушено переміщені особи, ми могли отримати допомогу: 390 грн на дорослого і 450 грн на дитину. Та я жодної гривні тоді не взяв з державного бюджету. Я через два тижні вже працював. Зараз держава щомісяця витрачає на виплати 7 млрд гривень. І давайте скажемо чесно, ці кошти майже не затримують, — відповів Максим Ткаченко.

Жителі Переяславщини, які безоплатно поселили у себе внутрішньо переміщених українців з тимчасово окупованих регіонів чи тих, де ведуться бойові дії, зареєструвавшись у ЦНАП, можуть отримати компенсацію витрат за їх розміщення в межах програми «Прихисток». Із 1 жовтня 2022 року розмір компенсації уряд збільшив удвічі: замість 450 грн – 900 грн за особу. Це пов’язано із додатковими витратами на опалення.

Кілька вимушених переселенців у залі поскаржилися, що господарі так і не отримали компенсацію, або раптом перестали отримувати. Їхні дані зафіксували представники організації «ВПО України» для вирішення питання.

Заступниця міського голови Оксана Степаненко озвучила свої контакти, щоб кожен, хто потребує підтримки у питаннях гуманітарної допомоги чи соцзахисту, міг звернутися особисто.

Заступниця міського голови Переяслава Оксана Степаненко

Працевлаштування

Проблема працевлаштування притаманна невеликим містам та селищам. Найбільшими перепонами переселенці назвали відсутність вакансій для роботи за фахом або важкі умови праці, необхідність їздити на роботу до інших міст.

Народні депутати у відповідь на запитання щодо проблем із працевлаштуванням розповідали про свій столичний досвід

На запитання депутатів про те, чи зверталися вони за допомогою до Центру зайнятості, кілька жінок відповіли, що перебували на обліку впродовж трьох місяців, але підходящої роботи для них так і не знайшлося. Одна жінка зазначила, що у Бахмуті працювала продавчинею, у Переяславі роботу продавцем знайти поки що не вдалося.

– Я займався концертами все життя, я – організатор. Але я розумів, що якщо поїду до Переяслава, то є низька ймовірність знайти там роботу. Тому поїхав до Києва і через два тижні вже працював, – прокоментував Максим Ткаченко.

Вячеслав Саулко” class=”img-responsive” src=”/upload/article/o_1gvoj0bs91j03q34jped0le692.jpg” />На зустрічі був присутній і голова Переяславської громади Вячеслав Саулко

Далі делегація вирушила до Центру зайнятості, щоб особисто перевірити, як установа сприяє підбору прийнятної роботи та оперативного працевлаштування вимушено переміщених осіб.

На зустрічі в Переяславі вимушені переселенці почули мало втішного для себе