Фейки та дезінформація – така само ефективна зброя у війні, як і ракети та снаряди. За допомогою пропаганди ворог намагається впливати на бойовий дух та дії військових, а також сіяти розбрат та зневіру серед мирного населення. росія продукує тисячі фейків про війну в Україні. Деякі з них звучать абсурдно, утім все одно впливають на власну цільову аудиторію. Як російські пропагандисти виправдовують війну та перекладають відповідальність за свої злочини на українців – у матеріалі Центру громадського моніторингу та контролю.
Пропагандистська машина працювала з 2014
Недооцінити роботу російської пропагандистської машини – складно. Вона безумовно ефективна, адже змогла переконати більшість населення рф у тому, що розв’язати війну проти сусідньої країни – не лише нормально, але й необхідно. До виправдання злочинного повномасштабного вторгнення в Україну росіяни поставились з усією серйозністю: готувались ще із 2014 року, кажуть в Atlantic Council. Аналітики організації опрацювали понад 9 тисяч пропагандистських публікацій в російських ЗМІ.
“Згідно з формулюванням Римського статуту, злочин агресії передбачає приготування і підготовку до акту агресії проти суверенної держави. У цьому контексті, на думку аналітиків Атлантичної ради, пропаганда і дезінформація, яку в росії почали поширювати задовго до початку повномасштабної війни з Україною, може бути доказом того, що російська влада готувалася до вторгнення”, – кажуть у звіті.
Аналітики Atlantic Council виокремили найпоширеніші твердження, які рф використовувала, аби переконати власних громадян у доцільності війни.
Зокрема, такі: “українська армія і добровольці проявляють жорстокість до мирного населення”, “Україна не існує як держава”, “українці – нацисти”, “Росія хоче миру та має зобов’язання щодо “захисту” регіону”, “Україна підтримує тероризм”, а “Напругу в регіоні створює Захід”.
Багаторічна інформаційна підготовка населення дала результати: у 2022 році напад на Україну підтримували понад 70% росіян.
Після початку повномасштабного вторгнення, росія лише посилила пропаганду у власних ЗМІ. Розповідали – їх спровокували на напад, а самі вони – хочуть миру. Пішли у хід і зовсім абсурдні твердження.
Список таких зібрали у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Там і “біолабораторії НАТО”, і “брудна бомба”, і “військові ЗСУ – сатаністи”.
Пропаганда РФ в Україні
Пропагандистська машина окупантів намагається впливати не лише на власне населення, а й на бойових дух українських військових та настрої українців. Фейки росіян, які вони поширюють в Україні спрямовані на те, аби посіяти розбрат та зневіру – пояснила в інтерв’ю Суспільному науковиця Ольга Кирилюк. Ось типові прийоми росіян, якими вони намагаються вплинути на свідомість українців.
Поширюють песимізм і зраду. Найчастіше, розповідає Ольга Кирилюк, російська пропаганда поширює песимізм і зраду. “Україна не вистоїть, Росія сильна, Захід від України втомився”, – саме ці ідеї нав’язують українцям ресурси, пов’язані з росією.
Сіють розбрат серед українців. На думку Ольги Кирилюк, особливо помітно це було у період блекаутів.
“А на тій вулиці світло вимикають на дві години, а на нашій – аж на вісім годин. Де справедливість?!”. Це закономірні людські реакції. Однак пропаганда одразу “розігріває” ці настрої”, — каже Ольга Кирилюк.
Росія маніпулює болючими для України питаннями. Типовим приводом для російських маніпуляцій є мовне питання. Суперечливі ролики – де нібито російськомовні українці скаржаться на дискримінацію – можна побачити у соцмережах.
Зомбують і іноземців
Російська пропагандистська машина працює і в усьому світі. Найбільш засміченою пропагандою європейською країною, за даними дослідження проєкту VoxCheck, виявилась Польща. На цю країну припадає чверть російської дезінформації, поширеної на Європу. Про це під час брифінгу у Медіацентрі Україна – Укрінформ повідомила керівниця проекту Світлана Сліпченко. На її думку, це може бути пов’язане з великою кількістю українських біженців у Польщі.
На другому місці за кількістю російських фейків в Європі — Угорщина, на третьому — Чехія. Найменше пропагандистських меседжів дослідники VoxCheck знайшли в італійських ЗМІ — на цю країну припало 10% усіх виявлених неправдивих тверджень.
Найбільше росія поширювала в європейських медіа таких наративів: “дії України та Заходу змусили росію розпочати війну”, “нацизм в Україні”, та “Захід контролює Україну і користується нею для власних цілей”.
Дезінформаційні наративи, які росія поширювала в Європі впродовж повномасштабної війни, залежали в основному від ситуації на фронті, дипломатичній арені та в економіці. Приміром, на початку російського вторгнення у європейському інфопросторі домінували кремлівські наративи про так звані «нацизм» та «фашизм» в Україні, про те, що країни НАТО становлять зовнішню загрозу для росії, оскільки нарощують військову присутність в Україні, а також що в Україні триває громадянська війна з 2014 року. У такий спосіб рф мала на меті виправдати початок власної збройної агресії проти України.
Це все підкріплювалося історичними фейками. До них належать наратив про так звані «братні народи» — українців та росіян, чи про те, що Крим у складі України — це насправді був подарунок Хрущова. Проросійські медіа додавали, що Україна — корумпована держава, у якій придушують російську мову. За допомогою інформаційного тиску, кремль намагався посіяти думку в європейському суспільстві, що Україну підтримувати немає сенсу, адже Україна як держава та українці як нація не мають право на існування.
Вже за кілька місяців після початку війни у риториці російської пропаганди з’явилися нові наративи. З напливом українських біженців до європейських країн, рф почала кампанію з їх дискредитації. Проросійські медіа поширювали фейки, мовляв, Європа втомилася від біженців з України, вони погано поводяться, порушують соціальні норми, вчиняють кримінальні злочини, не хочуть працювати та створюють проблеми для інших мігрантів.
На тлі поразок російської армії в Україні, прокремлівські медіа в Європі обговорювали неминучу поразку України у війні. Це, до прикладу, можна було прослідкувати в контексті битви за Херсон. ЗМІ писали, що Україні не вистачає ні людей, ні зброї для деокупації Херсонської області. Уже після відступу російських військ із Херсона медіа трохи скоригували наратив: втеча рф не вважалася поразкою, і росія, мовляв, все ще у змозі була досягти стратегічних цілей у війні.
