Юрій Андрухович у Переяславі розповів про роботу над новою книгою та заробітки письменників

6 квітня у Переяславі відбулася знакова літературна подія – зустріч з провідним українським поетом та прозаїком сучасності Юрієм Андруховичем. Письменник розповів, як для нього минув рік великої війни, чи можна в Україні заробляти творчістю та якою буде його нова книга – Переяслав.City.

Юрій Андрухович завітав до Університету Григорія Сковороди у Переяславі в рамках проєкту “Відкритий університет”. Перемовини про його візит вели більше трьох років: спочатку на заваді стала пандемія коронавірусу, потім початок повномасштабної війни.

Ректор Віталій Коцур провів для довгоочікуваного гостя екскурсію університетом. У конференц-залі імені Василя Сухомлинського тим часом зібралися студенти, викладачі та поціновувачі сучасної української літератури. Свою вітальну промову письменник розпочав із вражень від навчального закладу та спогадів про свої студентські роки:

 У вас чудовий університет. Я заздрю швидше не тим, хто в ньому викладає, а тим, хто в ньому навчається. Університети стають чимось іншим, ніж були за часів мого студентства. Я свого часу свідомо оминув Львівський університет: мене чомусь лякав факультет української філології, на який мені радили вступати знайомі, і обрав інженерно-технічний заклад у Львові. Тоді він називався Український поліграфічний інститут, сьогодні це Українська академія друкарства. Мушу сказати, що я не помилився з вибором, але після екскурсії у вашій альма-матер, якби я повернувся в ті часи, я, напевно, обрав би ваш університет.

“Я розумів, що цю гібридну війну москва зрештою перетворить у повномасштабну”

Відповідаючи на питання слухачів, Юрій Андрухович розповів про те, як для нього почалася повномасштабна війна і як події останніх років змінили українське суспільство.

 Переломним моментом став Євромайдан. Перемога українського суспільства позбавила від імовірної диктатури, повністю контрольованої з москви. Якби Євромайдан програв, ми б зараз мали в себе значно гіршу білорусь. Майдан дозволив суспільству будувати демократичне майбутнє. Я розумів, що це дратуватиме нашого ворога, і що цю гібридну війну москва зрештою перетворить у повномасштабну, велику війну.

Ті дні письменник пам’ятає в найменших деталях. Вони минали у постійних телефонних розмовах із журналістами закордонних видань.

– Вони (ЗМІ – авт.) бачили, до чого все йде, і їх цікавила актуальна ситуація. 23 лютого близько 13-ї в інтерв’ю швейцарському радіо я наївно припустив: “Ви знаєте, я очікував початку війни цієї ночі, у колишній день радянської армії. Але не трапилося, і я вже починаю думати, може, плани змінилися?”

Я переконував зарубіжну аудиторію, що росії не минеться ця жахлива авантюра, в яку вона влізе, і стане для неї початком кінця. Мене чемно вислуховували, але не дуже вірили в здатність України захищатися. Їм довелося повірити трохи пізніше. Я живу в Івано-Франківську. 24 лютого близько шостої ранку прокинувся від звуків вибухів: ракети прилетіли в аеродром. Я побачив з вікна, як половину неба застелив чорний дим. Той чорний дим увійшов у мене, і він дотепер в мені. Так почалася нова реальність, – згадав письменник.

Дим від ракетного удару ще не розтав, а до Андруховича вже зателефонували журналісти з Тайваню. Упродовж перших місяців Юрій Андрухович інтенсивно працював з медіа, давав по кілька інтерв’ю щодня. Написання нової книги, розпочате у 2021 році, він поставив на паузу. Не через паніку чи стрес: фізично на це не було часу, треба було займатися іншим, каже автор.

Головним героєм майбутньої книги Андруховича вперше буде дитина

Письменник розповів про майбутню книгу. Він ще не впевнений щодо форми – це буде збірка оповідань чи роман. Назви твору теж поки що немає. За кілька днів до повномасштабного вторгнення, 20 лютого, письменник завершив перший розділ. Наразі готово п’ять, поділився він.

– Вперше в центрі історії буде дитина – хлопчик років 11-12. Це такий стрибок в початок 70-х, коли я був такого ж віку. Іноді я публічно читаю уривки з майбутньої книжки, але потім повертаюся до тексту, щось виправляю. Тому я вирішив не показувати до виходу. Маю надію, що допищу до кінця року. Первісний задум під дією війни, страхів, жахів дуже змінився. У книгу теж прийшла війна, – зазначив прозаїк.

“Якщо ви чуєте, що книжкова галузь померла, не вірте”

Одне з запитань від слухачів стосувалося заробітків письменників. Чи можливо в Україні заробляти на видавництві книжок?

– Я став свідком того, як у 90-х суспільство було байдуже до української літератури і як складно було вижити письменникам, тим паче з видавництва. Нині я бачу, що з’явився тренд не тільки на читання сучасної української літератури, а й на купування книжок. Це більшою мірою тішить видавців, які є власниками накладів. Автори отримують від видавця гонорар за зданий рукопис, а потім вже відсоток від продажу книжок. Але і цей відсоток останніми роками мене приємно вражає, випливають великі цифри книжкового продажу. І війна цього не зламала. Тому, якщо ви чуєте, що книжкова галузь померла внаслідок війни, не вірте, бо все дуже оптимістично виглядає, – сказав Юрій Андрухович.

Серед сучасних українських письменників, твори яких радить почитати, Андрухович відзначив Сергія Жадана, Андрія Любку та Софію Андрухович.

– Я завжди не дуже зручно почуваюся, коли згадую свою дочку, але вважаю, що Софія Андрухович – дуже сильна і важлива письменниця для сучасного літературного процесу.

На прохання слухачів письменник прочитав кілька своїх віршів та уривків із прозових творів. А наприкінці зустрічі залюбки сфотографувався з прихильниками і підписав книги.

Додати коментар