Сталося неочікуване: президент Польщі Анджей Дуда порадив Зеленському, зважаючи на історичні обставини, прийняти капітуляцію Росії у Переяславі, куди путін «приповзе на колінах просити миру». Так тихий, відносно спокійний Переяслав, в якому нічого особливого ніби й не відбувається, опинився в центрі уваги українських та світових медіа. І це не випадковість, це – закономірний наслідок важливих і неоднозначних подій – Переяслав.City
Переяслав. City публікує літературознавчі роздуми з цього приводу дослідниці творчості Тараса Шевченка переяславки Римми ТОВКАЙЛО.
1654-ий рік. Переяславська рада. Цим терміном радянська історіографія окреслювала етап російсько-українських стосунків, який завершився підписанням гетьманом Богданом Хмельницьким угоди про рівноправний союз з Росією. Тексту договору ніхто не бачив, та з ним пов’язана технологія, запроваджена москвою для того, щоб утримувати Україну в імперії. «Навіки разом» – пропагандистське імперське гасло, яке становить основу міфу про єдність «братніх» народів, набуло значення символу, який підкреслює колоніальний стан України. Прикро, але цей символ тісно співвідноситься з Переяславом. Хоча давно вже мав би утвердитись інший символ – Три літа, який відображає українську систему духовних цінностей.
Що це за символ такий – Три літа, коли і як з’явився на світ, які смисли, вагомі для України і всього людства, несе в собі?
Це унікальний культурний феномен, код незламності духу української нації. Його відкрив і передав Україні Тарас Шевченко.
У листопаді-грудні 1845-го року, перебуваючи в Переяславі, Тарас Шевченко уклав із власних поем і віршів авторську поетичну збірку «Три літа», якою розвінчав міф про «двоєдину Русь» і показав справжню суть російсько-українських стосунків, як стосунків ката і його жертви. Поет засвідчив, що рівноправний союз з Росією у принципі неможливий: Росія – царина смерті. Поняття розвиток до Росії не прикладається, вона становить загрозу усім народам й існує за рахунок агресії, спрямованої на інші народи. Мета Росії – панування над усім світом.
Переяславську угоду поет розцінює як початок окупації України. Відповідно й входження України до складу Російської імперії бачить не як історичну необхідність, а як національну трагедію, до якої призвела відмова українців від самих себе. Наслідком цього стала втрата державності з подальшою перспективою повного розчинення українців у середовищі московитів.
Ще в Петербурзі поет побачив, що від самого виникнення Московського царства, а надто після 1654-го року, москва цілеспрямовано, послідовно, на рівні державної політики, завдавала шкоди Україні й винищувала українців. Змінювалися правителі, але ставлення московитів до українців не зазнавало змін. У Переяславі ж він з усією ясністю усвідомив, чим закінчиться для України перебування в імперії: «не стане знаку на землі».
І все ж Шевченкова концепція Переяслава як першопричини катастрофи, яка поглинає Україну, базується не лише на переконанні, що Україна гине, але й на дуже сильній вірі у те, що вона здатна відродитися до життя. Більше того, відродження України має початися з Переяслава – вважав Шевченко. Якщо смерть, яка витає над Україною, з’явилася на світ саме звідси, то тут вона має й зникнути! Нам вважливо зрозуміти його логіку: на основі історичних подій вирішувати певну моральну проблему.
Годі й казати, як це Шевченкове переконання співзвучне з заявою, яку зробив Дуда. Можна не сумніватися, що він би сприйняв її з захопленням, адже президент Польщі озвучив те, чого Шевченко прагнув усім своїм життям: перемоги над смертю, яку несе народам землі кривава імперія. Не дивно, що після того, як була оприлюднена ця заява, зчинився такий шалений вий на болотах. Клінічні ідіоти, що звуться російськими пропагандистами, мало не втрачали свідомість, розсипаючи образливі наративи й вимагаючи «нєзамєдлітєльно прінять мєри». І задихалися в лютій злобі, загрожуючи перетворити усе довкола на пожарище, на цей раз ядерне.
Як і в часи Шевченка, Україна дивиться нині в очі смерті. Тільки тепер вона вже не жертва, готова покірно робити все, що вимагає кат. Україна бореться. Її діти, як того і прагнув Шевченко, – і в цьому його велика заслуга, заслуга книги «Три літа» – на ворога стали. Настав той час радості, як у Шевченка:
«Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога,
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий З Холодного Яру».
Вогонь новий віє з Холодного Яру – збирає захисників Батьківщини, козаків нашої доби, в лави Української Армії. Україна рухається у напрямку, який обрала їй не імперія, а кий українці самі визначили для себе: до повноцінного життя у незалежній, демократичній і соборній державі, інтегрованій у світове товариство.
Життя повноцінне, коли національне, не підпорядковується диктату та впливу ззовні. На самому лише страху смерті та загальної погибелі націю не об’єднаєш – потрібна Правда, духовна основа, здатна дати людям опору внутрішню. Виробити таку духовну основу й допомагає «Три літа». Книга ставить питання, які сьогодні дуже актуальні для України усього світу, – на них зав’язана ця війна, – і спрямовує до їх вирішення. Ця книга – програма дій, потужний інструмент пізнання і перетворення реальності, підказка – що слід робити, щоб перемогти ворога.
Запрошення на презентацію
В суботу, 11 лютого, в Меморіальному музеї Григорія Сковороди о 14-00 годині відбудеться презентація книг Римми Товкало «Тарас Шевченко і його книга «Три літа». Докладніше дізнатися про саму книгу Тараса Григоровича та авторське бачення переяславської дослідниці творчості Шевченка можна під час спілкування на зустрічі.