«Земля Полтавська, ти благословення! З твоїх джерел натхнення спраглі п’ють!» – так оспівують митці свій рідний край, до якого нам вдалося завітати у вересневий сонячний день, напередодні святкування 1118 річниці.
За ініціативи декана Ліани Вікторівни Яценко та директора бібліотеки Ольги Іванівни Шкири колектив факультету педагогіки і психології відвідав знамениті історичні місця, які так надихають своєю величчю і розгортають дивовижну палітру культурної спадщини нашого народу. Полтавщина подарувала Україні геніальних митців, корифеїв художнього слова, музики … і ми в цьому пересвідчилися.
Нам вдалося відвідати літературно-меморіальний музей Панаса Мирного – письменника реаліста ХІХ ст., творця соціально-психологічних романів і драм з народного життя. Садиба-музей є найбагатшою в Україні за кількістю меморіальних речей, до упорядкування яких долучився син Панаса Мирного.
Незабутньою стане мить для нашої колежанки Оксани Руденко, якій так люб’язно запропонували виконати музикальні акорди на раритетному фортепіано, на якому ще грала дружина Панаса Мирного – Олександра.
З особливою цікавістю ми відвідали музей-садибу Івана Котляревського, літературна спадщина якого нам близька ще зі шкільної парти. Мудрець, який гострим слівцем дотепно висміював людську гріховність та, водночас, уособлював оптимізм українського народу, ідейність і моральну чистоту. Інтер’єр меморіального будинку відображає життя письменника, знайомить нас з його особистими речами: меблі, книги, нагороди, сторінки рукописів, предмети дворянського та побутового вжитку. На території садиби ми оглянули господарські споруди, навіть спробували уявити себе на місці господині оселі
Іван Котляревський дуже любив квіти, вони росли у нього не тільки попід хатою, але й у саду, під парканом, коло воріт… Чорнобривці, айстри, мальви, півонії, рута-м’ята огортають дім пахощами і ми в цьому упевнилися. Ця садиба справді є куточком казки і дитинства, де жив чарівник слова і пера.
Біла Альтанка – улюблене місце всіх полтавців, звідти відкривається дивовижний краєвид. Нам пощастило споглянути на Полтаву з висоти пташиного польоту: Хрестовоздвиженський собор, річка Ворскла, полтавський Поділ, Інститутська Гірка, де діяла школа шляхетних панянок.
Не прийшли ми осторонь пам’ятника Полтавським галушкам. На Соборній площі, напроти садиби Котляревського встановлено оригінальний, єдиний у світі пам’ятник полтавській галушці. Він символізує достаток і благополуччя української родини, тому так полюбляють наречені біля нього фотографуватися, програмуючи себе на заможне сімейне життя.
Кульмінацією нашої мандрівки було відвідування села Опішні – столиці гончарського мистецтва. Найбільш визначною пам`яткою Опішні є Музей-заповідник гончарства, де представлена найбільша колекція виробів з глини. Ми із цікавістю оглянули колекції виробів із глини: пано, картини, статуетки, посуд, скульптури тварин, різнопланові зображення людини тощо, – це справжні шедеври, в які вкладена українська душа, вони дарують естетичну насолоду, служать людині у побуті та передаються у спадок як сімейна реліквія.
Усі отримали глиняну Опішнянську свистульку, відвідали майстер-клас, спробували виготовити власними руками глиняний шедевр, який буде чудовою згадкою про подорож.
Отже, Полтава порадувала нас: безхмарним небом, неординарними екскурсоводами та смачними галушками…
Статтю підготувала кандидат психологічних наук, доцент кафедри психологія Світлана Вікторівна Герасіна
