Найактуальніша проблема картоплярства це зберігання картоплі. У переважній більшості вона  зберігається у неспеціалізованих приміщеннях, які не мають термоізоляції, системи вентилювання, охолодження продукції та рециркуляції повітря. Через це постійно відбувається коливання температури, поява конденсату та запотівання бульб, що призводить до розвитку на картоплі різноманітних захворювань. Перебирання картоплі в зимовий період сприяє зараженню здорових бульб хворобами. 

  Найбільш поширеними хворобами картоплі в сховищах є різні гнилі, які особливо агресивні і небезпечні у тому приміщенні, де при невідрегульованих повітряному і температурному режимах зберігається велика кількість картоплі.

  Поширенню гнильних інфекцій часто сприяють і умови збирання, коли через несприятливу погоду бульби не вдається просушити, а після того надати їм так званий лікувальний період. При цьому бульби після збирання протягом 3-4 тижнів зберігаються у невеликих буртах, вкритих соломою, мішковиною чи якимось іншим матеріалом. У них у цей період грубішає шкірочка, загоюються рани і проявляються хвороби, характерні для періоду зберігання. Лише після цього картоплю перебирають і засипають у сховище на зберігання. У деяких випадках, коли картоплю прямо з поля засипали у сховище, приблизно через місяць у ясний і сонячний день бульби виносять із нього, розсипають на сонці і, після кількагодинного просушування і перебирання, заносять у почищене, провітрене сховище.

  Перед закладанням картоплі на зберігання за 15-20 днів слід провести дезінфекцію сховища: зробити його побілку (на відро води дати 2,5 кг вапна, 30 г залізного купоросу чи 50-100 г формаліну) або обприскати його 2%-ним розчином формаліну.

  Найпоширенішими хворобами картоплі при зберіганні є: Мокра бактеріальна гниль. Джерелом зараження є ґрунтові сапрофітні бактерії, які пошкоджують молоді бульби, особливо ті рослини, які пригнічені хворобами та шкідниками. Хвороба особливо активізується на перезволожених ґрунтах. Потрапляючи у сховище, інфіковані бульби за сприятливих для хвороби умов (підвищена температура і погано провітрюване приміщення) починають загнивати, перетворюючись у чорну слизьку масу з неприємним запахом. Коли у сховищі створено нормальні умови для зберігання, хвороба може проявитися тільки в період, коли урожай виймають з нього, наприклад, готуючи бульби до садіння, і навіть після посадки у недостатньо прогрітий грунт.

  Кільцева гниль картоплі. Збудник – бактерія Corynebacterium sepedonicum Skapt et Burkh. Дуже поширена хвороба. Проявляється у в’яненні рослин і загниванні бульб. На бульбах гниль проявляється у двох формах – кільцевій та ямчастій. При кільцевій уражуються тканини судинної системи. Такі бульби зовні не відрізняються від здорових, але на перерізі уражена тканина судинного кільця має лимонно-жовтий колір. Кільцева гниль поширюється з насінними бульбами, особливо при їх різанні. Бактерії можуть передаватися у полі від однієї бульби до іншої дротяниками та іншими ґрунтовими шкідниками. Зараження здорових бульб може відбуватись і при збиранні, коли інфекція із хворої бульби може перекинутися на здорову. Такий же контакт може відбутися і при засипанні бульб у сховище на зберігання. Переносити патогенні бактерії від хворої бульби до здорової можуть і шкідники картоплі, які мешкають у сховищі: слимаки, миші, а в південних областях України – гусінь картопляної молі, яка зимує в сховищах і являється небезпечним карантинним шкідником.

Бура гниль картоплі. Її збудник – бактерія Ralstonia solanacearum. Перші ознаки ураження хвороби на картоплі з’являються у фазу цвітіння – початку формування бульб. На початку хвороби важливою ознакою є в’янення частини  стебла або однієї сторони листка з втратою тургору вдень та з відновленням  його вночі. Рослини раптово в’януть, листки жовтіють і зморщуються, а черешки листків і стебла поникають. Але за швидкого в’янення колір листя майже не змінюється, а лише пізніше стає бурим. Типовою ознакою для бурої гнилі є характерне потемніння судин провідної системи від світло-жовтого до інтенсивного коричневого кольору. На поперечних зрізах судини мають бурий колір, а під час сильного розвитку при надавлюванні із них витікає тягуча брудно-бура маса. При витримуванні зрізу інфікованого стебла у воді, спостерігається спонтанне витікання білого чи світло-жовтого бактеріального слизу. Таке виділення є характерною ознакою бурої гнилі й не зустрічається в інших бактерій – патогенів картоплі. 

  Величезної шкоди бульбам картоплі завдає фітофтороз, особливо якщо в період вегетації з ним не велася належна боротьба і за два тижні до збирання не було проведено скошування бадилля, що дало змогу інфекції переміститися в бульби. У цьому випадку на них з’являються втиснуті у м’якуш окремі плями різного забарвлення залежно від кольору шкірочки. Ця хвороба часто виступає в комплексі з фузаріозною сухою гниллю, що завдає значної шкоди бульбам картоплі уже наприкінці зберігання і яку спричиняють декілька видів грибів роду фузаріум. Хвороба полюбляє бульби великого розміру, особливо травмовані та ті, які мають зарубцьовані рани від пошкодження шкідниками або ушкоджені фітофторозом. Спочатку на бульбах з’являються землисто-бурі, наче трохи втиснуті у м’якуш, плями, які поступово збільшуються в розмірах, а шкірка зморщується, утворюючи концентричні кола. У бульбах утворюються порожнини, які заповнюються міцелієм гриба, а на їх поверхні — невеликі напливи у вигляді бородавок жовтуватого кольору. М’якуш бульби стає сухим, м’яким і на перерізі – бурого кольору. Висаджені в грунт, такі бульби здебільшого гинуть, викликаючи зрідження сходів і заражаючи грунт патологічною інфекцією. 

Суха гниль. Початковий симптом – потемніння і легке зморщування інфікованої частини. По мірі розвитку інфекції шкірка картоплі все більше і більше морщиться, і ви можете бачити нерівномірно розташовані концентричні кола. Заражена м’якоть стає коричневою, поступово висихає і ламається, в результаті чого в ній утворюються порожнини покриті міцелієм. Інфекція найчастіше проникає через пошкоджену шкірку. Заражена картоплина морщиться, висихає і може виглядати як сушена слива.

  Личинки картопляної молі після проникнення  в бульби утворюють галереї (тунелі) заповнені шовковими нитками та екскрементами. Всередині тунелів можуть розвиватись патогенні гриби, бактерії та кліщі, що призводить до гниття та виділення неприємного запаху. Шкідник  продовжує свій розвиток в сховищах і погребах, де пошкоджує картоплю на зберіганні. В результаті, продукція стає непридатною до вживання, насіннєва – втрачає свої посівні властивості. Здорові бульби заражаються від хворих, таким чином при зберіганні може бути знищений весь врожай. 

Перший тип пошкодження бульб – це так зване поверхневе пошкодження, коли гусениця проникає під шкірку бульби, а потім робить ходи майже під самою шкіркою. Шкірка поступово висихає, осідає і утворює при цьому помітний рубець.

Другий тип ушкодження – утворення більш глибоких ходів в бульбах. Такі ходи майже не помітні зовні, їх можна виявити при детальному огляді, після розрізання бульб.

  Не можна викидати бульби, плоди, уражені картопляної міллю на звалища, в лісосмуги та інші місця, тому що шкідник може перезимувати і в наступному році знову оселитися на полях і розширити межі вогнища. Зберігати бульби рекомендується при найбільш сприятливому температурному режимі + 3-5 ° С. При таких температурах протягом 4-5 місяців зберігання гинуть всі стадії розвитку шкідника         

Можна виділити такі заходи для зменшення втрат урожаю бульб при зберіганні:

• Зменшення механічних пошкоджень бульб у процесі збирання, транспортування, сортування та перебирання.
• Перед закладанням бульб на зберігання їх потрібно ретельно перебирати та вибраковувати пошкоджені.
• Очищення та дезінфекція сховищ.
• Правильний режим зберігання бульб в картоплесховищах (в зимовий період у сховищі, де зберігається насіннєва картопля, слід підтримувати температуру в межах 2-4°С, відносну вологість 85-90%). Ці умови сприяють швидкому загоюванню пошкоджень на бульбах.
• Мінімальна кількість перебирань, зокрема зимових, оскільки це призводить до травмування і поширення інфекції на здорові бульби, ретельне перебирання у весняний період перед посадкою.

                                                                                           головний спеціаліст відділу карантину рослин

управління фітосанітарного контролю

та фітосанітарних заходів на кордоні 

Головного управління Держпродспоживслужби

в Київській області Олег КУТОВЕЦЬ