Минулого тижня у Переяславі розпочали бетонування металевих опор для монтування захисного навісу над фрагментами стіни-огорожі колишнього Вознесенського монастиря. Ще в середині жовтня її довжина складала понад п’ятдесят метрів, зараз збережено не більше десяти – тієї частини, що примикає до музею Григорія Сковороди на однойменній вулиці.
– Цегляна огорожа навколо подвір’я Вознесенського монастиря була зведена у 80-х роках 18 століття. Проходила по периметру сучасних вулиць Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Богдана Хмельницького, Михайла Сікорського і мала загальну довжину близько 830 метрів. Час та людська діяльність (особливо у 20-му столітті) завдали їй значних руйнацій, і донедавна залишався збереженим лише невеликий фрагмент у північно-східній частині монастирського двору, на розі вулиць Шевченка та Сковороди, загальною протяжністю 57,5 метра. Висота в деяких місцях досягала максимальних 2,90 метра, а товщина – 1,15 метра.
Об’єкт, безумовно, рідкісний і цікавий, але такий, що довго перебував у занедбаному стані і активно руйнувався. Ніколи не перебував у переліку споруд, що охороняються державою. Саме це, вочевидь, і стало причиною того, що в двадцятих числах жовтня працівники ВУКГ, які здійснювали до цього розчистку території колишньої військової частини, знесли колишній монастирський мур майже на всій довжині. Залишили цілим лише фрагмент, точніше, два оригінальні фрагменти на вулиці Сковороди (між ними кількаметрова кладка із цегли 20 століття). Їх працівники нашого заповідника намагаються зберегти – споруджуємо захисний навіс для експозиції та дослідження залишків муру.
Залишки муру музейники накриють навісом
– Хочу наголосити – музейники несуть відповідальність лише за ті історичні пам’ятки, які перебувають в оперативному управлінні заповідника. Наприклад, це Вознесенський собор (але не дзвіниця) чи приміщення наших музеїв. Проте в декого існує переконання, що ми нібито відповідаємо за будь-який об’єкт давнини, що зберігся в місті. Повторюю, це не так. Щодо внесення якогось об’єкту в місті до Національного реєстру пам’яток, що згодом охоронялися би законом, фахівці заповідника можуть виступати з ініціативою та надавати методичну допомогу, однак готувати документацію і подавати її на затвердження може лише той, хто є власником, на чиєму балансі перебуває той чи інший об’єкт. У даному випадку міська рада.
Такі історичні споруди, які заслуговують уваги та внесення до переліку пам’яток культурної спадщини, в Переяславі, безумовно, є. Для прикладу, приміщення гімназії, школи №1, обидва приміщення школи №2, колишня синагога. Донедавна таким був і монастирський мур.
Дії комунальників безпосередньо на місці події прокоментував міський голова Вячеслав Саулко:
– Ми дуже хотіли зберегти залишки стіни цілком, щоб потім їх законсервувати, були впевнені, що це можливо. Але коли вичистили територію військового містечка повністю, і став можливим доступ до стіни з його боку, зрозуміли – це нереально. Стіна практично висіла над фундаментами: давня цегла перетворилася в пилюку, трималася в основному за рахунок вапняного розчину, загрожуючи будь-якої миті обвалитися. Подібну картину можна побачити на прикладі т. з. каплички – там теж стіни арок утримуються фактично за рахунок міцного розчину.
– І ще одне – стіна наполовину перебудована під час пізніших втручань, і це не лише верхній шар у кілька рядів сучасної цегли, а й вбудовані під час ремонтів її фрагменти по всьому периметру. Як я мав діяти як мер, що відповідає за безпеку громадян на території міста? Тож щоб не трапилося лиха, ми прийняли рішення повністю знести стіну на вулиці Шевченка і більшу частину на вулиці Сковороди, а залишити лише найміцніший, у найкращому стані шматок біля музею Сковороди.
До слова, коли стіну зносили, не можна було знайти хоча б кілька автентичних цеглин, щоб зберегти для майбутнього. Утім немає лиха без добра – тепер на вулиці Шевченка є можливість розширити дорогу, обладнати велодоріжку та тротуар принаймні триметрової ширини. Неподалік буде облаштовано майданчик для паркування автівок, там же зможуть зупинятися і туристські автобуси.
Так виглядає територія військового містечка після розчистки
