Тетяна Боголіб: «Щоб бездомних собак поменшало, треба масова стерилізація або створення притулку»

Проблема зростання у нашому місті чисельності бездомних тварин, передусім собак, не один рік турбувала громадськість, але вирішення не знаходила. До давнього й звичного всім способу – відстрілу – вдаватися не можна, адже ще з 2006 року в Україні діють норми закону «Про захист тварин від жорстокого поводження». Тож цьогоріч було вирішено використати інший спосіб регулювання чисельності нічиїх собак – стерилізацію. Однак, очевидно, через брак досвіду застосувати її не вийшло. А щось робити з цим конче треба. Тому в міській владі прийняли рішення виділені на стерилізацію тварин 120 тисяч грн. використати по-іншому: відловлювати й відправляти безпритульних псів до харківського притулку «Центр поводження з тваринами». Для відлову й транспортування їх туди й спеціалізована фірма знайшлася – ФОП «Панєвіна В.О.», з якою наше виробниче управління комунального господарства уклало відповідний договір. Фірма встигла провести свої рейди в Переяславі двічі – загалом виловлено в кількох мікрорайонах 35 тварин. Після цього на захист інших переяславських бездомних собак стали активісти-зоозахисники (пред’явили свідчення, що в харківському притулку масово знищують тварин) і змусили владу припинити їх відлов. Тож на сьогоднішній день, фактично з квітня, ніяких заходів не те що для зменшення, а хоча б для збереження нинішньої кількості безпритульних тварин не вживається. Як все-таки вийти із такого майже тупикового становища, спробував з’ясувати наш журналіст у компетентних осіб.
Отже, сьогодні зустріч з першим співрозмовником – Тетяною Боголіб, професором педуніверситету ім. Г. Сковороди.
– Тетяно Максимівно, ви були одним із ініціаторів створення в місті громадської організації зоозахисників чи, як іще їх називають, зоогуманістів. Вона з’явилася?
– Так, ми зареєстрували ГО «Захисники тварин Переяславщини», її голова – Галина Вікторівна Чабан, до слова, зооінженер за першою освітою. Відразу зазначу, всі ми теж за те, щоб тварини не жили на вулицях. Щоб мали своїх господарів. Але поки це неможливо, ми будемо слідкувати, щоб стосовно тварин виключили жорстокість, як і належить цивілізованій країні Європи, якою Україна намагається стати.
– То якими методами можна досягти, щоб у місті не було бездомних тварин?
– Найкращим варіантом було б створення притулку для собак. Вважаю його повинне мати кожне місто обласного значення. У Чернігові випускають модульні притулки на 200 тварин, нам би такого цілком вистачило. Коштує близько 350 тисяч грн – абсолютно підйомна сума для міського бюджету.
– Але ж потрібні кошти ще на утримання притулку. У скільки це обійдеться для міста на рік?
– Думаю, 1,5-2 мільйона. Так, сума не маленька, але ж кошти в бюджеті є. І ще більше їх з’являтиметься в процесі розвитку децентралізації. Стверджую це як економіст. Згадайте, коли в минулому році виникла потреба профінансувати центр профтехосвіти – хтось панікував, але ж знайшли понад 12 мільйонів. Так і цю проблему – бездомних тварин – теж все одно доведеться вирішувати. При цьому твердо треба засвоїти – ця справа недешева і вирішення потрібно починати якнайскоріше. До того ж утримання притулку необов’язково має лягти на «плечі» міста. Впевнена, підключаться доброчинці. Думаєте, не допоможуть із забезпеченням харчування «Стейкагро», «Укрпромпостач», «П’ятачок»?
– А ви знаєте позитивні приклади утримання притулків, причому не десь там за сотні кілометрів, а неподалік, у Київській області?
– Маю багато друзів, хто утримує тварин, які ще недавно були безпритульними. Для прикладу, голова Всеукраїнської спілки зоозахисників Ася Серпінська опікується притулком у Гостомелі. Ще два приватні, в яких до 70 собак, успішно існують у Бортничах та
с. Горенка Києво-Святошинського району. Господарка одного з них – кінолог, займається дресурою собак, окрім того, є власницею готелю для тварин (проживання в ньому дорожче ніж у багатьох «людських» готелях), цим і заробляє на притулок.
– Окрім створення притулку, ще є способи?
– Так, відрегулювати (зменшити) кількість тварин на вулицях можна масовою їх стерилізацією: ефект стане помітний через рік-півтора. Для цього потрібно створити реабілітаційно-стерилізаційний центр. Ось як у Борисполі – купили з цією метою окремий приватний будинок. Знаю, що на стерилізацію однієї собаки потрібно близько шестисот грн (сюди входить, окрім операції, вартість післяопераційного догляду). Звичайно ж, потрібно буде провести велику роз’яснювальну роботу з людьми, але впевнена, що не було б проблем із доставкою тварин до центру. У Переяславі всі «вуличні» собаки мають певну, конкретну територію проживання, там їх підгодовують люди. За моїми підрахунками, близько 90 відсотків таких собак мають опікунів, вони й зацікавлені в доставці тварин до центрів. Ще одна необхідна умова – провести облік собак і поставити їм у вуха відповідні бірки. Біжить собака з рожевою кліпсою – на обліку, з голубою – стерилізована.
– Стерилізація не лише запобігає розмноженню тварин, а й зменшує їх агресивність?
– Так, я це знаю навіть з прикладу трьох собачок, які живуть біля нашого будинку на Можайській, 4. Вони залишилися там жити від попередніх господарів, коли ще там був приватний сектор. Жителі всіх 14 квартир ними зараз опікуються. Собаки мають всі щеплення, паспорти, конкретних господарів, їх тричі на рік оглядає ветлікар. До стерилізації були надзвичайно активні, а тепер самостійно навіть на прогулянку до Трубежа не бажають сходити.
– Знаю, що і на території університету ви створили певний прообраз собачого притулку?
– Так, там у вольєрах проживає 12 собак. Паспортами над ними визначено опікуна – фінансово-гуманітарний факультет. Так що їх уже важко назвати безпритульними. Не так давно, перебуваючи там, стала свідком незабутньої події. Чоловік приніс пакет, знайдений в очереті – хтось вкинув у нього восьмеро собачат, каменюку і зажбурив туди. Думав, що там вода, – хотів утопити. Ось ми всім нашим колективом давай їх рятувати, а потім – шукати, де їх далі подіти. Погодився взяти притулок у Горенці, ми відвезли їх туди, зібрали, щоб заплатити, 8 тисяч гривень. Тепер собачки підросли – знаємо це, бо нам надсилають звідти фото. То я хотіла б сказати про людську відповідальність чи, точніше, – про безвідповідальність. Ну це ж елементарно: якщо в тебе живе собака чи кішка і ти не хочеш, щоб у неї був приплід, потурбуйся про це. Потурбуйся про її стерилізацію.

Записав Валерій Шкребтієнко, міськрайонна газета “Вісник Переяславщини”

Додати коментар