Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються ви­ключно Законом України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдино­го внеску на загально­обов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464).

Статтею 4 Закону № 2464 визначено ви­черпний перелік платни­ків єдиного внеску, а по­рядок нарахування, об­числення і сплати єдино­го внеску — ст. 7—9 роз­ділу III цього Закону.

Для працівника (за ос­новним місцем роботи), який відпрацював части­ну місяця, а іншу части­ну — хворів, якщо за­гальна сума нарахова­ного доходу (сума заро­бітної плати за відпра­цьований час та допомо­ги по тимчасовій непра­цездатності, далі — до­помога) не перевищує розміру мінімальної за­робітної плати, встанов­леної законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добу­ток розміру мінімальної заробітної плати, вста­новленої законом на мі­сяць, за який нараховується   заробітна   плата (дохід), та ставки єдино­го внеску (ст. 8 Закону № 2464), тобто виникає потреба донарахування до мінімальної заробіт­ної плати.

Для працівника (за ос­новним місцем роботи), в якого початок та закін­чення хвороби припада­ють на різні місяці, єди­ний внесок у місяці почат­ку хвороби нараховується за фактично відпрацьова­ний час, оскільки загаль­на сума доходу ще не є ві­домою (сума допомоги буде визначена після по­дання листка непраце­здатності).

Якщо після подання листка непрацездатності після розподілу допомо­ги (суми допомоги відно­сяться до того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за мі­сяць становить менш ніж мінімальний розмір, пи­тання донарахування сум єдиного внеску має роз­глядатися одночасно з нарахуванням суми допомоги.

Такі донарахування слід відобразити у Звіті про суми нарахованої заро­бітної плати (доходу, гро­шового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та су­ми нарахованого єдиного внеску на загальнообо­в’язкове державне соці­альне страхування до органів доходів і зборів згід­но з додатком 4 (далі — Звіт).

Нарахування до­помоги відображається у Звіті за місяць, у якому проведено таке нараху­вання.

У таблиці 6 Звіту перед­бачено реквізит 10 «Тип нарахувань», у якому за­значається код типу нарахувань «13» (сума різ­ниці між розміром міні­мальної заробітної плати (доходу) та фактично на­рахованою заробітною платою (доходом) за звіт­ний місяць).

Код типу нарахування «13» застосовується для сум різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нара­хованою заробітною платою (доходом), про­ведений у поточному звітному місяці, в тому числі за попередні, якщо сума заробітної плати менша за розмір міні­мальної заробітної пла­ти, встановленої зако­ном за місяць, за який нараховується заробітна плата.

Суму різниці між розмі­ром мінімальної заробіт­ної плати та фактично на­рахованою заробітною платою (доходом) у разі перехідної допомоги за­значаємо в реквізиті «19» окремим рядком, код ка­тегорії застрахованої особи — «29», код типу нарахувань — «13».

У разі перехідної допо­моги тип нарахувань «2» не застосовується, оскільки нарахування за фактично відпрацьований час, коли загальна сума доходу ще не є відомою (сума допомоги буде ви­значена після подання листка непрацездатності) не можна розцінювати як несвоєчасне нарахування додаткової бази єдиного внеску.