Через помітні зміни клімату останнім часом все частіше з’являються тривожні повідомлення про суттєве обміління річок, озер та інші негативні явища. 13 травня за участі секретаря РНБО Олексія Данілова відбулось засідання робочої групи. У повідомленні пресслужби ради Нацбезпеки про цей захід, зокрема, йшлося, що “згідно з інформацією Держагентства водних ресурсів України, останні п’ять років були маловодними, й існує ймовірність виникнення водного дефіциту у басейнах деяких річок, які мають значне антропогенне навантаження”.
Для Переяславщини головною водною артерією є Трубіж. Нещодавно кореспондентові Переяслав.City його стан показав начальник Переяславської дільниці Трубіжського управління водного господарства Микола Бондаренко (64 роки) – Переяслав.City.
Наприкінці травня води у річці може додатися ще на тридцять-сорок сантиметрів
Як відомо, після спорудження Канівського водосховища, наша річка не тече природним чином. Оскільки рівень Дніпра вищий від Трубежу, воду останнього разом з тією, що додається до нього з приток, підземних джерел у Дніпро перекидає насосна перекачувальна станція. У періоди, коли опадів було достатньо, ця особливість нібито й не була суттєвою. Проте зараз, після минулих посушливої осені, безсніжної і теплої зими те, що Трубіж є річкою регульованою, набуває неабиякого значення.
– В межах наших міста й району на Трубежі, протяжність якого 31,7 кілометри, у нас є півтори десятки дамб, – поділився начальник дільниці. – Вони дозволяють регулювати рівень води. Завжди наприкінці осені ми опускали шлюзи і максимально його знижували. А навесні, після проходження повені, починали піднімати. Минулі і осінь, і зима були настільки посушливими, що рівень підземних вод у поймі річки упав до 1,6-1,7 метра від поверхні землі, а про весняну повінь і мови не могло бути. Цієї весни ми порадилися з сільгоспвиробниками нашого району, які мають у низинах річки свої угіддя, і підняли воду настільки, щоб і посівну кампанію було зручно закінчувати, і грунт був насичений вологою. Зараз грунтові води у поймі Трубежа вже на рівні 60-80 сантиметрів від поверхні. Це – нормально. Та після повного закінчення посівної, можемо підняти воду у річці ще сантиметрів на 30-40. Відповідно ще вище піднімуться і грунтові води.
Більшість робіт санітарної очистки провели до карантину
Микола Михайлович, який все життя професійно займається водним господарством, зазначив, що кліматичні зміни стають непередбачуваними. Те, що у нас у другій половині квітня все ж таки пішли дощі, врятувало ситуацію. Після посухи, що тривала з осені до початку весни, у квітні при нормі 42 мм опадів їх все ж випало 33 мм. А станом на 13 травня при нормі на цей місяць 44 мм вже було 15 мм опадів. І є сподівання, що травневу норму “небо” виконає.
Карантинні обмеження, впроваджені у країні ще у березні, вплинули певним чином і на роботу дільниці. Як зазначив її керівник, якщо виникали нагальні робочі питання, намагалися їх вирішувати, максимально дотримуючись карантинних норм. Наприклад, у другій половині квітня Київщиною пройшовся потужний буревій. Засоби масової інформації тоді повідомляли, що він був такої сили, що у столиці навіть зруйнував конструкції одного з мостів. У нашому ж районі, куди також дійшов, біля села Гланишів повалив у Трубіж величезні верби. Дерева впали таким чином, що перекрили русло. Водники оперативно витягнули дерева. За надання потужної техніки Микола Бондаренко подякував відомому на Переяславщині фермерові Віктору Шереметі.
А більшість робіт санітарної очистки річки та її берегів (це і вирубування лози на берегах, звільнення русла від старих дерев тощо) працівники дільниці встигли виконати ще до впровадження карантину. Тож у середині травня ті ділянки річки, де ми побували, в обрамленні свіжої зеленої рослинності, що вкрила береги, виглядали просто красиво, і що не менш важливо – повноводно.
За кожним шлюзом стежить його оглядач
– Як бачите, водомір біля оцього гланишівського шлюзу зараз показує 2,2 метри, – звернув увагу керівник дільниці. – А якби у нас не було такої системи шлюзів, річка текла природнім чином, вона могла б просто стекти і зміліти за таких погодних умов. А так, он, люди навіть рибу вудками приходять ловити.
На кожному шлюзі у нас є оглядач, який стежить за технічним обладнанням, впорядковує прибережні зони і таке інше. Як правило це – жителі найближчих сіл. Скажімо, ось тут працює гланишівець Едуард Лукін. Зараз в умовах карантину і всі наші оглядачі, й інші працівники постійно на телефонному зв’язку, щоб можна було вирішувати оперативно питання, що виникають.
Біля пристрімського шлюзу річка здається ще повноводнішою. Водомір біля цієї потужної гідроспоруди показував 2,3 метри глибини. А після повного підняття шлюзу відмітка на ньому може піднятися навіть до позначки 2,7 метри. Це, до речі, буде зручно і для тих, хто захоче скористатися невеличким пристрімським пляжем, що угору течією біля мосту на дорозі, яка веде до Березані. Коли проїжджали цю сільську зону відпочинку, Володимир Бондаренко зауважив, що глибина річки біля цього пляжу була десь 1,2 метра. А якби воду за кілометр нижче не підпирав шлюз, то тут би було десь лише сантиметрів 20.
Пристрімчанин Володимир Хмельницький (62 роки) є оглядачем шлюзу, де ми побували, а також ділянки річки з її берегами на відрізку десь понад 5 км. Його застали на робочому місці. Сказав, що роботи вистачає. Трава на берегах вже підросла і її незабаром потрібно буде починати підкошувати. А от взимку і лозу вирубував, і дикі коноплі валяв, які повиростали на березі.
– Так, у минулі роки інколи бували такі весняні повені, що в деяких місцях річка тут виходила з берегів, – сказав. – Та клімат змінюється. І цієї весни вже інша картина. Добре ще те, що ми можемо регулювати рівень води.
Послуги фермерам оплачуються
З іншого боку це регулювання, як виявляється, справа не така й проста. Коли ще ці шлюзи лише будували за радянських часів, до кожного з них було підведено електропостачання. На самих спорудах були потужні електродвигуни та інше необхідне оснащення для механізованого підняття-опускання заслінок для пропуску води. Через відомі політичні, економічні, соціальні пертурбації, що відбулися у суспільстві, зараз від того оснащення мало що залишалося. За словами керівника дільниці, залишилася можливість піднімати-опускати шлюзи вручну. Натомість вони придумали кращий спосіб – з використанням бензинового двигуна, який за потреби бригада привозить із собою.
– Це відповідальна робота, що потребує фаховості і обережності, – сказав. – Адже регулювання потрібно проводити під шаленим тиском води. Наприклад, ось тут, на пристрімському шлюзі, при тому рівні води, який є зараз, на кожен із двох клапанів (заслінок) вона тисне із силою десь 16 тонн. Тому і троси, що їх утримують, дозволяють їх піднімати-опускати, розраховані на 32 тонни. Оскільки ці троси постійно під тиском, буває, вони обриваються. Тоді їх потрібно терміново замінювати.
Оскільки регулювання води є суттєвою допомогою для фермерських господарства, то і ті зі свого боку допомагають дільниці. Між нею та сільгоспвиробниками щороку укладаються угоди на співробітництво. Відповідно до них за кожен гектар землі, який вони підживлюють своєю водою, отримують від фермерів по 21 грн. На рік виходить 5-6 тис. грн. Ці гроші використовують на придбання вапна, фарби, тих же тросів та іншого, що потрібно для підтримання у належному стані шлюзів, прибережних зон.
