21 лютого 2020 року на базі ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» відбулася Міжнародна науково-практична офлайн-онлайн конференція «Практична психологія в інклюзивному середовищі – 2020».
Партнерами-засновниками Конференції виступили ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Переяславська міська рада, Міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наук України, Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії падагогічних наук України, Стамбульський фонд науки і культури (виконавчий президент Саїд Юдже), Державний університет республіки Молдова, Державний університет з Тирасполя, Державний педагогічний університет імені Іона Крянге, Переяслав-Хмельницький осередок київської філії української спілки психотерапевтів, Громадська організація «Інститут підтримки громадських ініціатив» та ін. У роботі конференції взяла участь заступник міського голови Переяслава Валентина Губенко.
Основною метою Конференції стало обговорення стратегічних питань впровадження інклюзивного навчання, зокрема: сучасні технології навчання та підтримки дітей з особливими потребами; система психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами та їх сімей; функції і завдання менеджменту інклюзивного середовища в освіті; підготовка майбутніх фахівців у закладах вищої освіти до впровадження інклюзивного навчання; європейський досвід упровадження інтегрованого навчання та перспективи його використання в Новій українській школі.
Відкрили Міжнародну конференцію ректор ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» Віктор Коцур і директор Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України В’ячеслав Засенко.
Віктор Петрович зазначив, що у сучасній системі освіти в цілому створюються належні умови для задоволення освітніх попитів всіх осіб, в тому числі й з особливими потребами: визначається діапазон індивідуальних навчальних траєкторій; створюється система організаційно-методичних засобів для якісного засвоєння знань (адаптуються навчальні програми та плани, методи та форми навчання); використовуються наявні ресурси для задоволення індивідуальних освітніх потреб осіб із особливими потребами та створюються різні формати навчання. Втім, залишається низка проблем, які потребують нагального вирішення, зокрема, організаційно-методичні питання забезпечення якісної освіти дітям з особливими потребами, супроводу таких дітей та їх батьків в процесі внутрішньо-шкільної інтеграції та ін., шляхи вирішення яких і будуть озвучуватися на цьому заході.
Привітавши і подякувавши учасникам за активну позицію директор Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України В’ячеслав Васильович зазначив, що в освіті і науці посилено увагу до проблеми психологічного і соціального супроводів учасників навчально-виховного процесу в умовах інклюзивного навчання, що передбачає пристосування освітнього середовища до потреб дитини з урахуванням її особливостей і можливостей та забезпечення соціальних попитів. Зокрема це: соціально-психологічна діагностика, моніторинг особистісного розвитку і соціальної ситуації розвитку осіб з особливими потребами, прогнозування змін освітньої ситуації та визначення її основних тенденцій; проектування і соціально-психологічна корекція особистісного розвитку дітей у навчально-виховному процесі; соціально-психологічна і педагогічна реабілітація дітей із особливими потребами; консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу. В Засенко наголосив, що у цьому контексті, особлива увага науковців Інституту спрямована на науково-методичний супровід навчання дітей з особливими потребами, що передбачає розроблення навчально-методичного забезпечення щодо психолого-педагогічних та корекційно-розвивальних послуг, різних видів адаптації відповідно до потреб дитини, зокрема, адаптації змісту, методів і форм навчальної діяльності, адаптації методичних матеріалів (методик проведення комплексної оцінки розвитку дітей від 2 до 18 років, навчальних посібників, підручників, наочних та дидактичних матеріалів; використання друкованих текстів шрифтом Брайля та зі збільшеним шрифтом) й ін.
В.Засенко зазначив, що в галузі освіти осіб з особливими потребами як, до-речі, і в освіті взагалі, існує ціла низка проблем, які мають як загальнодержавне, так і локальне коріння і, безумовно, заслуговують на вивчення й вирішення. Йдеться, скажімо, про: ранню допомогу і корекційний вплив на дітей з особливими потребами, що має ґрунтуватися на комплексній психолого-педагогічній оцінці розвитку дитини, що унеможливлюється браком фахівців, які володіють міжнародно визнаними методиками; створення відповідних умов для таких осіб у процесі навчання (сурдопереклад, шрифт Брайля); застосування психодіагностичного інструментарію та корекційно-розвивальних програм у роботі з дітьми з особливими потребами, які, як правило, потребують удосконалення відповідно до сучасних освітніх змін і, чи не найважливіше місце серед них, належить підготовці вчителя до роботи в умовах інклюзії.
Водночас, було висловлено сподівання що цей, і надалі подібні заходи, сприятимуть підвищенню фахової компетенції кожного з учасників, а це: педагоги інклюзивних закладів освіти, працівники Інклюзивно-ресурсних центрів, практичні психологи, управлінці, науковці, батьки дітей з особливими потребами.
До дискусії долучились науковці Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України – заступник директора Леся Прохоренко, завідувач відділу інклюзивного навчання Наталія Ярмола, завідувач відділу психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами Ольга Бабяк, старший науковий співробітник відділу психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами Інна Недозим.
Н.Ярмола провела майстер-клас щодо створення індивідуальної програми розвитку для дітей з порушеннями інтелекту, ознайомила присутніх із загальною інформацією про структуру індивідуальної програми розвитку, процесом її створення, а також навела практичні приклади індивідуальних програм розвитку для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку. Під час виступу Наталія Ярмола зазначила, що основною умовою успішного навчання дітей з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього навчального закладу є обґрунтування й запровадження в навчальний процес індивідуальної програми розвитку із гнучкою варіативною структурою її компонентів, а саме: індивідуального навчального плану, індивідуальної навчальної програми, системи необхідних адаптації та модифікації, комплексу додаткових послуг, які забезпечують навчання таких учнів у відповідності з їхніми можливостями та з урахуванням додаткових потреб. Н.Ярмола відзначила, що створення індивідуальної програми розвитку у співпраці з батьками та іншими фахівцями все ще залишається новою практикою для педагогів, які працюють в інклюзивних групах чи класах дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах, утім, їх досвід надзвичайно важливий для формування та поширення знань не тільки про розробку індивідуальних програм розвитку, а й про інклюзивну освіту загалом.
Логічним продовженням був семінар-практикум І.Недозим, на якому обговорювалися питання щодо шляхів соціалізації дитини з аутизмом та розроблення конкретних кроків з реалізації напрямів цієї роботи, зокрема висвітлено, які конкретні соціальні навички необхідно набувати кожній дитині з розладами аутистичного спектра, етапність їх формування та озвучено рекомендації щодо підтримки батьків, які виховують таких дітей. Інна Недозим зауважила, що важливо залучати батьків до цієї роботи, бо в першу чергу, саме батьки виступають в ролі корекційних педагогів та психологів для своїх дітей. Учасники заходу отримали необхідні рекомендації з питань розвитку різних соціальних навичок дітей з аутизмом.
У доповіді «Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання» Ольга Бабяк наголосила, що освітній процес дитини з особливими освітніми потребами набуває конкретики тільки тоді, коли навколо неї гуртуються фахівці, які разом з батьками створюють міждисциплінарну команду психолого-педагогічного супроводу і розпочинають роботу в напрямі продумування та реалізації освітнього маршруту для такої дитини. Було окреслено основні підходи комплексного психологічного супроводу дитини з особливими потребами в інклюзивному класі з позицій психологічних, педагогічних, організаційно-методичних вимог щодо забезпечення якісної освіти таких дітей, що передбачає вивчення особистісного потенціалу дитини, а саме: співвідношення рівня інтелектуального розвитку, когнітивної сфери і вікової норми, індивідуально-типологічних особливостей, виявлення труднощів у навчанні, спілкуванні та соціальній адаптації, визначення резервів розвитку.
Продовжуючи думку колег, Л.Прохоренко у своєму повідомленні наголосила на тому, що психолого-педагогічний супровід є комплексною технологією психолого-педагогічної, соціальної й реабілітаційної підтримки й допомоги дитині з особливими освітніми потребами у вирішенні завдань розвитку, навчання, виховання, соціалізації. Акцентовано, що одним із важливих напрямів психологічного супроводу в освіті є діагностична робота, яка дає змогу отримати необхідну інформацію про розвиток дитини, її потенційні можливості, особливості спілкування, емоційні переживання, соціальну адаптацію, труднощі у навчанні та ін. Втім, діагностування психічного розвитку дитини з особливими освітніми потребами потребує добору відповідного діагностичного інструментарію, прилаштування завдань методик до можливостей дитини, що дає змогу розкрити її потенціал.
До дискусії долучились науковці, практики, представники громадських організацій, соціальної реабілітації і психолого-педагогічної підтримки дітей і дорослих, батьки дітей з особливими потребами, урядовці, що займаються питаннями підтримки таких дітей, профільні студенти – загалом понад 114 провідних українських та зарубіжних фахівців різних галузей науки і освіти.
Завершилася робота прийняттям резолюції де окреслено бачення учасників Конференції щодо подальших конкретних кроків у розвитку освіти осіб з особливими потребами здійснення яких сприятиме оптимізації змістового, навчально-методичного і корекційно-розвивального наповнення процесу здобуття освіти особами з особливими потребами.
Висловлюємо щиру вдячність всім організаторам і учасникам Конференції й сподіваємося на подальшу плідну співпрацю!
