Ансамбль Вознесенського монастиря 18 ст. добре відомий кожному місцевому жителю, а також багатьом поціновувачам української архітектури та історії. Принади архітектури собору (1700р.), дзвіниці (1776р.) описані багатьма дослідниками. З історичних джерел відомі меценати споруд, церковнослужителі, реліквії які тут зберігалися. Проте, досить вузьке коло істориків знає, що навколо собору, окрім монастирських споруд був цвинтар. Точно сказати кількість поховань поки що неможливо, але не так давно на шпальтах «Вісника Переяславщини» повідомлялось про надгробок В.Гамалії, що лежить під дубом, неподалік собору. Стверджувати, що саме там був цвинтар зарано, допоможуть у цій справі лише археологічні розвідки. Однією з визначальних координат цвинтаря може стати поховання двох князів Трубецких. Історія їх захоронення заглиблена у 18 ст., в ті часи, коли Переяслав був прикордонним містом Російської імперії і протягом століття тут постійно квартирував гарнізон та стояли на зимівлях дивізії, полки. В 1735 році комендантом в Переяславі служив майор лейб-гвардії преображенського полку Микита Юрійович Трубецький. За спогадами сучасників князь був справжнім куртизаном, тобто людиною, для якої метою життя був фавор царського двору і сполучні з ним влада й збагачення. Для нього не існувало ніяких перепонів: він потішав Петра 1 зображуючи бичка, з Лизаветою Петрівною ридав на богоміллях, при Петрі ІІІ виструнчував свої старі ніжки і марширував грязюкою, аби лишень догодити черговому царю. На військовому поприщі Микита Трубецькой не прагнув героїзму,служив головним інтендантом. Під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр. повністю провалив поставку важкої артилерії, бойових і продовольчих запасів, але все це не завадило князю доволі успішно просуватися по службі та врешті отримати звання фельдмаршала. Не зважаючи на глузливе, а й часом образливе ставлення оточуючих до Трубецького, сім’янином князь був кріпким. Одружений був двічі й мав 18 рідних дітей (5 від першої дружини і 13 від другої, але не всі вижили) і 3-х пасинків. Вперше князь одружився в 23 роки й взяв дочку канцлера графа Головкіна – – Настю Гаврилівну, а новонародженим дітям своїм у хрещені батьки двічі обирав Петра І, та тричі інших наступників царського престолу. У квітні 1735 року, Микита Трубецький овдовів. В цей час він перебував в Переяславі, де заступив коменданта переяславського гарнізону майора Матвія Хераскова (помер 1734 році). Погорював Микита пів року і одружився з 21 річною удовою Анною Данилівною Херасковою. Від першого шлюбу в неї залишилось три сина: Олександр (став генерал-поручиком, президентом першого департаменту ревізіон-колегії), Петро і Михайло ( народився в Переяславі, поет,письменник, директор Московського університету) та в князя було четверо діток. Весілля М.Трубецькой і А.Хераскова відбули в м. Ізюмі, де служив він при команді. Через рік, 2 листопада 1736 року у подружжя, в Переяславі народився син Юрій. Хрестили немовля 23 квітня у Вознесенському соборі, а похресними батьками були: преосвященний Арсеній Берло, єпископ переяславський і бориспільський; генерал-фельдмаршал граф Бургард-Крістоф Мініх, принц Людвиг Иоганн Вильгельм Груно Гессен-Гомбургский, княгиня Авдотья Богданівна Друцька (теща) і своякиня княжна Дарія Данилівна Друцька-Соколінська. Фельдмаршал Мініх пізніше ще двох дітей у Трубецкого хрестив. Цікавими також є факти обрання Трубецким у хресні батьки своїх тестів, тещі, навіть своїх старших дітей молодшим. Якби там не було, а всіх дітей подружжя возило з собою по всій Україні. Діти народжувалися в різних містах і, навіть, місцевостях та й помирали також. Зокрема в Переяславі подружжя поховало біля кафедрального Вознесенського собору двох синів: 20 серпня 1737 р. Олександра (було 4 рочки), від першої дружини (ховали без батька, бо Трубецький був на Дніпровських порогах), а 12 лютого 1740 р. дворічного спільного Миколая, труну якого поставили в одну з Олександром могилу. Невдовзі, 7 березня 1740 р. згідно царського указу вся велика родина Трубецьких-Хераскових виїхав з Переяслава до Петербургу назавжди.

Джерело