У переяславському меморіальному музеї Григорія Сковороди немає речей, які належали видатному філософу. «Він був мандрівником, аскетом, цінував духовне, а не матеріальне, обмежувався найнеобхіднішим, – пояснює завідувачка Тетяна Радіоненко. Вона керує музеєм із 2008-го. – Але у нас є велика кількість експонатів часів Сковороди». Справді тут є на що подивитися та можна дізнатися багато цікавого про Григорія Савовича, який певний період життя провів у нашому місті. Про п’ять найцікавіших експонатів музею Переяслав.Сity розповіла Тетяна Радіоненко.
Біблія 1766 року
– У нас є багато книг, в основному XVIII-XIX століття, є дуже рідкісні, навіть унікальні видання, чимало стародруків, – зазначила Тетяна Радіоненко, 40 років. – Біблія 1766 року – це московське видання, друковане церковно-слов’янською мовою. Це – так звана Єлизаветинська Біблія. Тоді вона вважалася єдино правильним трактуванням тексту Біблії. Коли Сковорода писав свої твори, дуже часто звертався до неї. Переяславський дослідник, нині покійний Григорій Верба звіряв із цією книгою твори Сковороди. Перше видання їх, перекладених сучасною українською мовою, мало багато помилок щодо змісту Біблії. Так от Григорій Митрофанович після свого тривалого дослідження вказав на ті помилки, це врахували у другому виданні.
Портрет Григорія Сковороди
Це найдавніший портрет Сковороди, який є та експонується в Україні. Жоден інший музей не має оригіналу його портрета кінця XVIII століття. На жаль, це робота невідомого художника. Вважається, що цей портрет написаний після смерті Сковороди (помер у 1794 році). Незадовго до його смерті харківський художний Лук’янов на замовлення Михайла Ковалинського (учень та біограф Сковороди – ред.) написав портрет філософа. Цей портрет згодом потрапив до Петербурга, там і залишився. Але з нього було написано ще кілька. Ми вважаємо, що це один із них. Він тут зображений не 70-річним, а молодшим – десь 40-річним. Видно, що це робота людини, яка мала академічну художню освіту, бо зроблено професійніше, ніж оригінал.
Куточок з маєтку
Він складається із дивану, спарених крісел, столу, лампи-торшера. Григорій Сковорода працював у селі Коврай (нині Золотоніський район на Черкащині) в переяславського поміщика Степана Томари. Шість років він був домашнім вчителем Василя, сина поміщика, готував його до вступу в університет. До речі, згодом той навчався у Віденському університеті. Маєток Томари до наших днів не зберігся. Але під час однієї із науково-пошукових експедицій нашого заповідника у Ковраї знайшли ці меблі. Один дідок розповів музейникам: «А мій дід працював у Степана Томари конюхом. За хорошу працю той подарував йому диван. І в мене ось він ще й досі є. Можливо, це диван самого Сковороди». Однак він так просто не хотів його віддавати, вимагав доволі солідну суму, по-моєму, сто карбованців. Михайло Сікорський якось із ним домовився. Зрештою ось ці речі потрапили до музею. Вони були у занедбаному стані, тому наші реставратори серйозно попрацювали.
Скрипка
Григорій Сковорода умів грати на багатьох музичних інструментах. Частина експозиції присвячена саме їм. Серед них експонується скрипка. Вона належала переяславській родині Козловичів, з якою товаришував Сковорода, навіть, є такі припущення, брав у них уроки гри на скрипці. Тліє невеличка надія, що ця скрипка, можливо, свого часу була в руках Григорія Сковороди. Думаю, вона досі в робочому стані, якщо налаштувати.
Скульптури Кавалерідзе
Окрім того, що Іван Кавалерідзе (1887-1978) був відомим українським скульптором, він написав п’єсу про Сковороду «Григорій і Параскева», яку свого часу ставили в театрі, відзняв кінофільм «Григорій Сковорода». Є автором першого монументального пам’ятника Григорія Сковороди, у 1922 році його відкрили у Лохвиці на Полтавщині. Також його великі пам’ятники є у Харкові та в столиці, біля Києво-Могилянської академії. Сікорський товаришував із Кавалерідзе, тому Іван Петрович подарував заповіднику деякі свої роботи. Це – проєкт київського пам’ятника Сковороди, мініатюра в гіпсі; барельєф із зображенням філософа; велике погруддя, виготовлене в техніці «органічне скло»; бронзова меморіальна дошка.
Віталій Усик
