Уже наступного року, відповідно до нової моделі адміністративно-територіального устрою країни, замість 490 існуючих районів залишиться трохи більше ста. Таким чином чином процес укрупнення районів торкнеться усіх без винятку регіонів, у тому числі і Київщини. Нещодавно відбулося засідання експертного круглого столу, де для публічної дискусії були представлені кілька варіантів субрегіонального поділу області. На заході побував і кореспондент порталу “Моя Київщина”

Про необхідність запровадження нової моделі адміністративно-територіального устрою країни говорили ще у 2005 році, після Помаранчевої революції. Утім, до практичної її розробки приступили тільки цього року, коли чиновники колишнього Мінрегіону презентували проєкт нового адміністративно-територіального устрою, у випадку реалізації якого кількість укрупнених районів буде дорівнювати 102 районам.
Весною, коли урядовці ще попереднього Кабміну презентували нову модель, підкреслювалося, що її запровадження дозволить сформувати якісний менеджмент європейського зразка — за показниками розвитку людського потенціалу, якісних послуг і секторальних реформ. Також, на думку розробників,  це дасть можливість не лише побудувати якісну модель управління, а й ефективно використати кошти на місцях, які нині спрямовуються на підтримання існуючих майже пів тисячі райдержадміністрацій.
Наголошувалося, що новий субрегіональний рівень дасть можливість збільшити території і кількість їх мешканців до 150 тисяч, що проживають у районах. Це дасть змогу сформувати якісні потужні команди, котрі зможуть координувати, управляти процесами та делегованими повноваженнями від держави.

На одній із останніх “годин запитань до Уряду”  попередньої парламентської каденції тодішній віце-прем’єр Геннадій Зубко нагадав законодавцям, що процес  децентралізації докорінно змінив систему менеджменту у державі і забезпечив перехід від централізованого радянського управління до імплементації європейських стандартів управління, які ґрунтуються на принципах демократичності, субсидіарності та  відповідальністі влади.

Поряд з утворенням ОТГ (добровільний принцип якого завершується в грудні) суттєво сприяти впровадженню європейських стандартів мають і зміни адміністративно-територіального устрою на субрегіональному рівні.

Оскільки такі зміни мають знайти відображення і в тексті Конституції,  реорганізоване Міністерство розвитку громад та територій України до дати змін в Основному законі держави (які будуть внесені парламентом орієнтовно в лютому – вже на наступній сесії) залучило регіональну владу, експертів та громадськість в кожній області до остаточного узгодження на рівні Кабміну та парламенту усіх проєктів по кожному регіону.
Профільний міністр Альона Бабак на одному із засідань вже нового складу Кабміну зазначила, що на сьогодні фактично не існує громади як адміністративно-територіальної одиниці, проте громада володіє землею в межах населеного пункту села, селища, міста.
Згідно із змінами до Конституції, пропонується трирівнева система адміністративно-територіального устрою – громада, округ та регіон.

Громади – первинні одиниці у системі адміністративно-територіального устрою України, які мають свої кордони, землю та оперують ними в межах усієї громади.

Округи – адміністративно-територіальні одиниці субрегіонального рівня, де буде представництво територіальних центральних органів виконавчої влади. Вже не існуватиме представницьких органів місцевого самоврядування – міської ради і виконавчого органу.

Регіони – Автономна Республіка Крим та області. Для представлення спільних інтересів територіальних громад області  утворюються обласні ради, які мають власні виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування громади є рада громади як представницький орган та утворені радою у встановленому законом порядку виконавчі органи, які є підконтрольними і підзвітними раді, що їх утворила.

Тоді ж міністр наголосила, що змінами до Конституції запроваджується місцеве самоврядування на обласному рівні, де будуть утворені представницькі органи місцевого самоврядування зі своїми повноцінними виконавчими органами. Місцеві державні адміністрації ліквідовуються та створюються префектури, які очолюють відповідні префекти.
А на недавньому круглому столі в аналітичному центрі “Hub-4”,  експерти намагалися поясняти представникам місцевого самоврядування та журналістам  не тільки критерії створення нових укрупнених районів, але й презентували власні пропозиції нового районного поділу Київської області.

З’ясувалося, що в шість проектів – а саме стільки наплодили у владних кабінетах – окрім чиновників з профільного міністерства та обласної держадміністрації, були залучені і експерти з проблематики місцевого самоврядування- Ігор Коліушко, Олександр Слобожан та Юрій Ганущак.

Останній свого часу запропонував поділити регіон лише на чотири райони і цей проєкт знайшов схвальну підтримку у Мінрегіоні. Згодом, коли врахували критерії площі новоутворених районів та кількості населення, а також транспортну інфраструктуру й навіть ментальні особливості людей та історичне минуле, було вирішено, що оптимальна кількість районів на Київщині дорівнює шести.

Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко презентував власний проєкт адміністративного поділу регіону, який він розробив ще у 2012-му році.  Представляючи його, він висловив незгоду з термінологією, яку прагне запровадити профільне міністерство – “округ”: “Я пропоную використовувати у назві укрупнених районів наше споконвічне “повіт”,- аргументував він свою пропозицію.
Втім, координатори та експерти проєкту з удосконалення адміністративно-територіального устрою  субрегіонального рівня, який здійснюється за підтримки Посольства Великої Британії в Україні, Маргарита Трипольська, Олена Васильєва та Олександра Оляліна, які вивчали думку громадськості інших регіонів щодо власного укрупнення районів,  запропонували два колективних експертних варіанти поділу Київщини, які лише трохи відрізняються між собою.

Отже, – спершу про спільні моменти у варіантах.
-Білоцерківський район (населення- 417 тис., площа- 5,9 тис кв. км).  Окрім адміністративного центру у склад його входять території нинішніх Білоцерківського, Сквирського, Рокитнянського, Володарського, Таращанського, Ставищенського та Тетіївського районів) ;

– Переяславський район (населення- 154 тис, площа- 4.1 тис.кв. км)

Окрім адміністративного центру у склад його входять території нинішніх Переяславського, Яготинського, Баришевського, Згурівського районів та м. Березань);

Обухівський район (населення- 177 тис, площа- 3.4 тис. кв.км) Окрім адміністративного центру у склад його входять території нинішніх Обухівського, Кагарлицького, Миронівського та Богуславського районів та місто Ржищів);

Бориспільський район ( населення- 290 тис, площа- 2.7 тис.кв.км). Окрім адміністративного центру у склад його входять території нинішніх Бориспільского та Броварського районів).
Зауважимо, що в інших проєктах “облаштування Київщини” адміністративний центр передбачався у Броварах. Формально тут на десяток тисяч осіб  населення більше, ніж у “місті повітряних воріт України”. Але вирішальну роль у виборі “столиці” майбутнього району відіграв той факт, що Борисполю є куди розвиватися, а розташовані неподалік столиці Бровари обмежені у перспективі забудови нових мікрорайонів.

А ось далі, між “варіант-1” та “варіант-2” спостерігається відчутне різночитання.
Каменем спотикання в гіпотетичному Ірпінському районі є приналежність нинішнього Макарівського району. У першому варіанті, разом з Поліським, Іванківським, Бородянським,Києво-Святошинським, Вишгородським районами, а також містами Вишгород, Бучею і власне Ірпінем входить і више згаданий Макарівський район, у другому- пазли міст та районів розклалисяся трохи по іншому, але для цього варто перейти  до опису останнього – шостого укрупненого району, де за звання титульного міста зійшлися Васильків та Фастів.

У першій версії від групи експертів адміністративним центром значиться Васильків, а Фастів відграє роль молодшого брата. По цьому варіанту, окрім однойменних нинішніх районів до Васильківського району буде  входити і суттєвий шмат нинішнього Києво-Святошинського району.

Альернативою цього є “столиця” району у  Фастові, а в межі району, окрім нинішніх міст обласного підпорядкування – Фастова і Василькова, окрім “Києво-Свята”  входитимуть  як  землі однойменних районів,  так  вже й згаданий Макарівський райони.
До речі, експерт з місцевого самоврядування Марія Пальчук зазначила, що саме утворення нинішнього Києво-Святошинського району є штучним і не підкріплене яким-небудь історичним минулим.

Представники Богуславського району на круглому столі висловили побоювання, що нинішня процедура утворення ОТГ може накластися на процес майбутнього розукрупнення районів, тож хотіли б аби їх район не розтягнули на шматки по територіях нових, але різних адміністративно-територіальних утворень.

Також під час дискусії експерти зазначили, що у контексті майбутнього прокладання окружної дороги навколо столиці, можливі певні корективи територій між майбутніми районами. Та ж Марія Пальчук висловила впевненість, що кордони нових повітів (округів чи районів) не будуть занадто залізобетонними і у майбутньому піддаватимуться природному корегуванню в залежності від потреб громад.

До речі, окрім вищеназваних критеріїв кількості населення та площі районів, на  іхню конфігурацію будуть впливати й елементарні потреби людей, які мають бути підкріплені й відповідною комунікаційною інфраструктурою. Приміром, жителям Боярки, які нині мають обласну дитячу лікарню, не дуже зручно добиратися громадським транспортом до майбутнього адмінцентру району – Ірпеня …

Олександр Воронін, “Моя Київщина”