Із давніх-давен переяславці звикли скуповуватися всіляким крамом, збіжжям, живим товаром на ярмарках, базарах, щоденних торгах. Базарна тема присутня постійно в лексиконі кожного жителя, бо всі є учасниками базарних торгів, чи то в ролі продавця, чи покупця. Точаться розмови про асортимент, ціну. Продуктовий ринок для Переяслава залишається актуальним вже не одне століття. І, як засвідчує життя, річ тут не у наявності/відсутності залізниці, гарних шляхів сполучень між містами де виготовляється різноманітна продукція. Переяславські базари, це споконвічний патріархальний устрій життя, традиція, яка переживала піднесення і занепад, неодноразово трансформовувалася, але продовжувала жити далі, виживаючи у нелегкій конкуренції з великими супермакетами та їх різноманітним асортиментом. Де ж відбувалась базарна торгівля в Переяславі? Ооо, краєзнавцям відомі сім місць, принаймні, протягом чотирьох століть. Згідно документальним джерелам найдавнішими торгівельними майданами у 17ст.- поч. ХХ ст. були: територія середмістя між Вознесенським собором і Воскресінською церквою; правий берег р Трубежу, під цитадельним валом; правий берег р. Альти на Заальтиці та територія за міським валом на Закиєвобрамському форшдтаті. Найдавнішим місцем де відбувались ярмарки привозним товаром та торги місцевих виробників (двічі на тиждень) був майдан між Вознесенським монастирем і Воскресійнською церквою, який водночас був проїздом між воротами цитадельними та зовнішніми. Протягом ХІХ століття монастирський комплекс набув класичного вигляду, адже в 1830 між Варваринською церквою та колегіумом вподовж майдану виструнчився щільний ряд монастирських двоповерхових цегляних крамниць, та мурованої огорожі, що замкнув квартал у цьому напрямку. Згідно нового плану 1860 року споруджені посередині майдану цегляні крамниці збудували паралельно до монастирських крамниць і таким чином головна міська, вона ж і торгівельна площа була вирішена у формі прямокутника і називали її офіційно Базарною. В 1947 р. цю площу засадили деревами утворили парк. А для торгів сільгосппродуктами у 1948 р. відвели територію в межах сучасних вулиць Шевченка – Сковороди до садиби сучасної СТО з виїздом на вул. Мала Підвальна, попід приватними садибами до будинку сучасної гімназії. Базарували переяславці тут не довго, вже з березня 1955 базарні намети для колгоспного ринку встановили по вул. Б.Хмельницького в районі річки Альти на сучасні Борисоглібській площі. Власне на цій площі, ярмаркова торгівля відбувалась ще у 18 ст. і 19 ст., але декілька разів чинились самоуправні дії місцевих чинів і дислокація ярмаркової торгівлі змінювалась. Так, наприклад в 1756 р. ярмаркову торгівлю перенесли на Закиєвобрамське передмістя. Не зважаючи на те, що місце для торгівлі було не зовсім зручне (болотисте) ярмарки там періодично відбувались аж до другої світової війни. Продавали там переважно худобу, хоча за згадкою історика В.Пассека у 1840 р. там був чудовий базар, де продавали гарні й дешеві фрукти. До слова, від тих часів дісталась переяславцям у спадок назва топоніму «Ярмарковщина». В 1951 році відбулось впорядкування Ярмаркової площі. Ділянку землі у вигляді трикутника віддали під забудову середньої школи, яка 1953 р. була здана в експлуатацію.
Товари до Переяслава привозили різні, і от такий товар, як будівельні матеріали продавали окремо. Транспортувати до міста каміння, лісоматеріали найдешевше виходило річками. Тому великі будівельні торгівельні склади з найдавніших часів і до самої ІІ світової війни були на березі Трубежу, близько шлюзу, по вул. Гімназійній.
Певний період, в 1925 – 1940 –х рр., існувала в місті й Сінна (або Дров’яна) площа. Торгували там сіном, хмизом, дровами. Насправді це був колишній княжий двір, потім цитадельний плац, Успенська площа, тобто майдан який просто пристосували для торгів.
В1976 р. на вул. Шкільній був збудований сучасний павільйон критого ринку та впорядкована прилегла територія для торгівлі молочними, плодоовочевими продуктами вирощеними в приватних господарствах. Поруч були впорядковані майданчики для виїзної (по неділях) торгівлі сільських кооперацій та продажу живого товару: свиней, кіз, птахів,кролів.
В 1990-х роках, в результаті соціально-економічних змін, що відбулись в Україні, базарні торги в Переяславі зазнали змін. Розширились можливості з продажу промислових товарів приватними підприємцями. Тимчасові базари з привозним товаром влаштовували біля пожежної частини, по вул. Покровській, біля універмагу, по вул. М.Сікорського (поблизу Успенської церкви). Був споруджений так званий «Вечірній базар» на привокзальній площі, потім виросли довгі ряди павільйонів нового ринку «Альта». Впритул до колгоспного ринку, який тепер називається «Даринок» виструнчились ятки з господарчими товарами, автозапчастинами та ін. Сучасні базарувальники з сільськогосподарським товаром поділилися на групи. М’ясомолочну, рибну продукцію і частково овочеву продають на території ринку, а от живий товар, збіжжя по вулицях Грушевського і Пугачова. Вулиця Шкільна у недільні торги перетворюється на бурхливе море людей, яток, краму, собак, котів і ін.
