Два тижні безперервної роботи майстрів Переяслав-Хмельницької фабрики художніх виробів ім. Б. Хмельницького на Київщині і ось він – рекордної довжини з оригінальним орнаментом суцільно тканий український рушник!
Тридцятиметрове біле полотно з традиційним червоним орнаментом завширшки 1,4 метри стане окрасою святкування Національного дня України в столиці Кахазстану Астані 15 червня. Цей офіційний захід відбудеться в рамках проведення Міжнародної спеціалізованої виставки ЕКСПО-2017, де Україна буде почесним учасником. У виставці, яка триватиме в період з 10 червня до 10 вересня, візьмуть участь близько 115 країн світу, 10 міжнародних організацій, очікується понад 5 млн. відвідувачів.
– Замовлення на таку роботу ми отримали тільки 15 травня і мусили її виконати дуже швидко – до кінця місяця, – розповідає директор підприємства Катерина Коляденко. – Задля цього до нас приїжджали представники українського посольства і Торгово-промислової палати України, яка є розпорядником підготовки та участі нашої країни в цій міжнародній виставці. Замовники побажали, щоб ми виготовили насправді рекордний рушник. Досі найдовше суцільноткане рушникове полотно сягало 23 метрів. За понад 35 років моєї роботи на цій фабриці нинішнє замовлення було найскладнішим і безумовно ексклюзивним. Адже виробів таких розмірів та ще і в дуже стислі терміни ми досі не виготовляли. Тож увесь колектив дуже радий і пишається, що змогли впоратися з таким замовленням, все зробили вчасно і якісно. А найбільша подяка трьом майстриням, нашим спеціалістам найвищого класу, які безпосередньо працювали над цим рушником.
Роботу над унікальним замовленням майстри фабрики художніх виробів розпочали з розробки ескізу орнаменту. Він насичений численними дрібними деталями: лініями, символами, знаками, які в певних поєднанням мають символічну і магічну силу українського рушника. Цим займалася творчий майстер Оксана Дика. Майстер ткацтва Віра Чумаченко у великому зошиті розписала технологію виготовлення цього дивовижного 30-метрового полотна.
Це виглядає так, як би вишивальниця значками позначила кожен хрестик узору. Але тут ще складніше, бо ж прописати треба було як виткати кожну прокидку, тобто викласти нитками двох кольорів тоненький рядочок суцільного довжелезного рушникового полотна! Він тчеться одночасно: білими бавовняними нитками — власне полотняне поле, червоними акриловими — узор.
— Зазвичай рушниковий малюнок ми тчемо у дві ниточки, а тут взяли втроє, — розповідає Віра Павлівна. — Воно трохи важче, зате узор вийшов випуклішим і гарнішим. Рушник виготовляли ж не на комп’ютеризованому автоматі, а на нашому традиційному, як у старину, ткацькому верстаті вручну! А щоб було швидше, то я ткалі диктувала кожну просічечку, коли і що робити: яку нитку куди послати, на яку ногу переставити, бо в нас же верстати аж на вісім підніжок. Найважче було ткати другу половину, бо там головне — витримати симетрію узору. То і я хвилювалася, щоб ніде не збиться в щоті, і Люба, яка ткала, переживала, щоб не сплутати чогось, бо як не так, то його ж не переробиш!
— Коли готовий рушник склали удвоє, то узор співав ниточка в ниточку, все як і задумали! Це дуже якісна, висококласна робота, — наголошує і Оксана Дика.
Безпосередньо за верстатом працювала ткаля Любов Зубер, на підприємстві вже 17 років, майстер високого класу. Проте, аби з цим впоратися вчасно, від станка не відходила два тижні, ткала щодня без вихідних. А в останній день ткала майже без віддиху 12 годин поспіль! — перед цим майстриня На це жінка лише скромно посміхається, каже, що працювали так як і інші, щоб не підвести колег і підтримати авторитет їхньої фабрики. Їхній унікальний тканий рушник — це командна робота і успіх всього колективу. Готове рушникове полотно зняли з верстату ввечері в неділю 28 травня. Затим краї прикрасили червоною бахромою, випрасували. Тридцятиметровий тканий рушник заважив близько 20 кілограм, тож щоб майстриням сфотографуватися зі своєї виробом, його потримати на поміч покликали двох чоловіків.
— Ми душу вклали в цей рушник, тож і вийшов він на славу Україні і на подив усьому світові! — радо каже Віра Чумаченко.
Валентина БАТРАК, міськрайонна газета “Вісник Переяславщини”
