Майже всі переяславці відпочивали, збирали гриби, різнотрав’я у Стовп’язькому, Германівському лісах, в Гаті та на Білому озері, та чи всі знають історію цих лісів? Так от, від самих Гусинець і до Курячого Горла біля Переяслава ця Придніпровська низовина з пласкою полого хвилястою рівниною є надзаплавною терасою на якій зустрічаються еолові піски, тобто піщані дюни заввишки до 20 м (народна назва горби).Від Переяслава, а саме від Курячого Горла й далі на південь до Цибель, Озерища підвищується на лівому березі друга надзаплавна лесова тераса. Певний період еолові піски переміщались під дією західних вітрів на схил і поверхню другої лесової тераси, іноді заглиблювались на кілька кілометрів. Наприклад в межах Переяславщини села Стовпя’ги, Хоцьки – у ХІХ ст. часто потерпали від барханних пісків, а в колишніх селах В’юнищі, Козинці, Андруші, Підсінне, Гусинці засипало навіть двори. Тому у 1839 р. за ініціативою керуючого державним майном Полтавської губернії Миколи Арандаренка вперше почалася боротьба з барханними пісками. Зокрема, з цією метою була посіяна під плуг швидкоросла червона лоза, яка по іншому називається шелюг. Через два роки, коли лоза виросла й дала тінь, між її рядами посіяли осокори; після того де осокор не зійшов посадили верби. Ці дерева і лоза порозросталися й дали тінь. Скидаючи на зиму листя удобрили цей грунт так, що вся піщана поверхня вкрилася травою і у зв’язці з корінням затверділа. В середині ХІХ ст. переяславським земством були розроблені заходи по залісненню цього ландшафту. Так з к. ХІХ ст. і до 1915 р. були насаджені лісові масиви навколо сіл Гусинці, Рудяків, Ковалин, Дівички, Стовпяги, Козинці, В’юнищі, Циблі, Комарівка, Хоцьки, Озерище. Спочатку бархани укріплювали верболозом, який розростався швидко і добре переносив весняні повені Дніпра. Також всі греблі, які насипали на шляхах в болотистих зонах, обсаджували вербами, що також стримували переміщення дюн. На початку ХХ ст. відбулось масштабне заліснення лівобережжя Дніпра – сосною. Зокрема були насаджені ліси Гать (назва походить від штучної гаті, яка була прокладена через болотисту низину Курячого Горла до хуторів Успенського, В’юнищанського) та Германів, або як ще називають Германський (назва походить від прізвища колишнього власника цих земель переяславського дворянина Германа Семена Олексійовича). В цей же період насаджуються перші змішані листово-хвойні масиви навколо Цибель, Хоцьок.

Джерело