23 жовтня 2019 р. студентство й громадськість Переяслава мали змогу поспілкуватись з відомим журналістом, редактором, радіо та телеведучим – Андрієм Куликовим.
Інформаційні виклики ХХІ століття несуть для сучасного суспільства ряд небезпек і загроз, пов’язаних з викривленням об’єктивної реальності, тому свідомі професійні журналісти намагаються вести діалог з громадськістю щодо цих проблем.
Андрій Куликов є одним із таких журналістів. Маючи неабиякий досвід роботи в пропагандистській структурі «совєтських» ЗМІ він вважає за необхідне донести суспільству думку, зокрема, про те, що пропаганда не повинна прикриватись прапорами журналістики, як це часто буває.
Виступаючи перед аудиторією А. Куликов розповів про досвід роботи (1979–1992 рр.) в пропагандистській англомовній газеті УРСР на закордон «News from Ukraine». Як зазначає сам пан Андрій, «пропагандистською діяльністю я займався десь до 1987 р.». Проте, цей досвід має дві сторони: з одного боку, виконуючи доручення редактора йому доводилось спотворювати об’єктивну дійсність, з іншого боку – постійні внутрішньодержавні та закордонні відрядження, давали змогу на власні очі спостерігати реальний стан речей і робити на основі цього власні висновки про життя в СРСР. Адже як зазначає гість зустрічі «будь-яка брехня перевіряється через власні спостереження людей і спростовується».
Важливо, що на певному етапі свого життя А. Куликов усвідомив недоліки роботи пропагандиста і нині не соромиться їх визнавати.
Наприклад, він згадує, що коли він ще геть молодим прийшов працювати в газету, то колега розповів йому про «три головні правила радянської журналістики»:
1) «Не пускають у двері, лізь у вікно». Примітно, що це правило використовувалось переважно «журналістами-громадськими-активістами», які займались висвітленням селянських, робітничих, військових та інших проблем.
2) «Якщо події, на яку тебе відрядили нема – створи її». Це правило було чи не найголовнішим, адже практично вся мережа ЗМІ працювала на «створення світу ідеального процвітання».
3) «Брехня на користь радянської влади, то свята правда». Важливо, що пропагандист ефективним є лише тоді, коли вірить у власні вигадки, бо коли він починає замислюватися над сутністю сказаного чи написаного, ефективність пропаганди втрачається.
Розкриваючи проблему сутності сучасних медіа А. Куликов апелює до якісної журналістики й ділиться з аудиторією власним досвідом.
Перш за все, особливу увагу він звертає на роль невербальної комунікації в медіа, тобто рухи, жести, міміку, інтонацію тощо. Ці чинники є вкрай важливими під час комунікації з аудиторією. При цьому, важливою є щирість і власні спостереження комунікатора, які він висловлює в ефірі. Не власні судження комунікатора, а його враження, справжні емоції.
Торкаючись проблеми інфомедійної грамотності сучасного суспільства А. Куликов акцентує увагу на побудові заголовків у ЗМІ, які сьогодні є клікбейтними. Такі заголовки були, є і будуть, ними журналісти творять враження. І саме на «творенні», а не «спотворенні» враження наголошує А. Куликов. Образне мислення в ЗМІ також часто спотворюється. Тому важливо не лише спостерігати за процесом, подією чи людиною, а й розуміти які особливості приховують ці образи, про які деталі вони нам розповідають, які сигнали посилають.
А. Куликов вважає, що журналісти мають ділитись з аудиторією тим, як і в яких умовах вони працюють – для кращого розуміння суспільством журналістської роботи. Саме ефективна журналістика в наш час може стати сполучною ланкою в суспільстві не лише по вертикалі й горизонталі, а й по діагоналі. Для кращого розуміння комунікації по діагоналі за допомогою медіа А. Куликов навів приклад британської газети «The Sun», яка апелює до інтересів практично усіх ланок британського суспільства і вочевидь є об’єднавчим чинником цього соціуму.
Однією з найважливіших функцій сучасного журналіста А. Куликов вважає – функцію розбудови безпеки держави в медіапросторі. Саме тому, головний сьогоднішній меседж його виступу зводився до того, що журналісти мають інформувати суспільство, не нав’язуючи власних суджень, надавати людям максимум якісної перевіреної інформації, щоб громадяни самі могли робити висновки про сутність процесів. Суспільство має бути проінформоване, за яких умов безпечніше жити, і водночас суспільство має бути проінформованим про те, як виходити з небезпечних ситуацій, якщо такі виникають. Але при цьому, журналістська діяльність не повинна завдавати шкоди людству.
Водночас, А. Куликов не забув звернути увагу на такі проблеми сучасних медіа як: замовчування подій, редакційний тиск, політичний тиск на журналістів, розвінчування стереотипного мислення тощо.
Автори огляду: Леся Коцур, Віталій Коцур