До Дня прапора у сквер біля Вознесенського собору (у народі “Серце Переяслава”) повернули відновлену лавку, присвячену Григорію Сковороді. Інша, з малюнками Тараса Шевченка, ще на реставрації.

Нагадаємо, що ці арт-лавки подарували місту ГО “Джем Толока” і переяславський майстер-пірограф Олександр Чубай у 2016 році. Останній оформив їх у техніці художнього випалювання на дереві. За три роки оздоблення вигоріло, дерево деінде почало псуватися – повідомляється на ресурсі Переяслав.Сity.

Олександр Чубай і його дружина Наталія взялися за реставрацію лавок. Ідею оформлення не змінювали. Проте цього разу малюнок зробили фарбами – чорною і білою. Гроші на матеріали надав переяславець Євгеній Глазунов.

– Фарба прослужить довше, ніж випалювання. Та й реставрувати такі лавки буде легше, – зазначив Олександр Чубай (30 років).

Основну роботу, а саме нанесення малюнків, взяла на себе Наталія (31 рік).

– У мене немає художньої освіти, але я завжди мріяла малювати, – розповіла вона. – Раніше якийсь час працювала манікюрницею. Подумала, якщо я на нігтях змогла малювати, то, може, й на лавках зможу. Передивилася багато відеоуроків в інтернеті. Боялася, що не справлюся. Це ж моя перша серйозна робота. Але Саша сказав: “Не переживай, не вийде – замалюємо”. І, Слава Богу, вийшло.

Наталія каже, що малювала ночами, щоб ніхто не відволікав. Найскладнішим для неї був портрет Сковороди, а найдовше трудилася над текстом.

– Я дуже поспішала, бо хотіла встигнути до свята. Якби мала більше часу, краще б намалювала, – каже вона. – Саша пропонував допомогти. Але я люблю все робити сама. І на кухні точно так. Коли готую, хтось може сидіти поруч, розмовляти, але не допомагати.

Другу лавку Наталія планує закінчити до Дня міста.

Ми були вдома, коли друзі прислали нам фото лавки, розмальованої вандалами. Я була шокована.

Найбільше засмучує подружжя те, що не всі люди цінують їхню працю. Трохи більше ніж за тиждень після встановлення лавки хтось залишив на ній непристойний малюнок.

– Ми були вдома, коли друзі прислали нам фото лавки, розмальованої вандалами. Я була шокована. Сидиш ночами, вимальовуєш кожен штрих, а комусь на це наплювати. Навіть подумала: “А навіщо робити іншу лавку? Для кого?” У мене просто руки опустилися, – згадує Наталія. – Саша зумів мене заспокоїти. Сказав: “Ти ж робиш це для хороших людей. Таких більше”. Але все одно мені прикро від такого ставлення.

– Ми виставили пост про вандалізм у фейсбук. Невдовзі мені зателефонував Тарас Вікторович Костін. Заспокоїв, підбадьорив. Він завжди нас підтримує, – додав Саша. – Хочеться, щоб люди самі шанували чужу працю й інших присікали. Бачиш, як хтось щось нищить, зроби зауваження. Тоді й руйнування буде менше.

Олександр і Наталія Чубаї одружені менше року. Працюють у власній майстерні пірографії. Виготовляють на замовлення картини, портрети, вивіски, вуличні знаки, кухонні дощечки. Дружина наносить малюнки на дерево, чоловік випалює.

– Я родом із Запоріжжя, – розповіла про себе Наталія. – Спершу в Переяслав переїхала моя мама Світлана Яценко. Вона давно хотіла жити в невеликому місті. Мама – масажист, знайшла тут роботу. А близько двох років тому переїхала і я. Спочатку мені страшенно не подобався Переяслав. У мене постійно боліла голова, бо я ж звикла жити в промисловому місті, дихати забрудненим повітрям. Тепер навпаки, коли приїжджаю в Запоріжжя, мені там немає чим дихати. Крім того, я в Переяславі нікого не знала, було нудно. Якось мама запропонувала сходити в молодіжний центр, який створює “Джем Толока”. Почала їм допомагати. Там і познайомилася з Сашею. Він мені одразу сподобався: привітний, веселий. Якийсь час зиркали одне на одного, я ж не знала, що теж йому сподобалася, – усміхається. – А потім роззнайомилися.

Нагадаємо, що Олександр Чубай постійно долучається до благоустрою міста. Загалом оздобив шість лавок для Серця Переяслава. Каже, що вони з дружиною готові відновити всі лавки у сквері. Потрібні лише спонсори, які б придбати матеріали.

Цьогоріч до Дня незалежності Олександа Чубая нагородили почесною грамотою Київської обласної ради за внесок у сприяння розвитку рідного краю.

– Я дуже вдячний усім, хто сприяв цій нагороді, – зазначив Олександр. – Пишаюся тим, що можу не тільки словом, а й ділом зробити покращення в своєму місті, яке дуже люблю. Буду триматися цього курсу й надалі.

Юлія Строчинська