Здається, лише нещодавно “Вісник” писав про велосипедний пробіг переяславських активістів, партнерів фірми “Емвей”, які здійснили поїздку на двоколісних транспортних засобах до столиці. І ось минулої суботи ці любителі велоперегонів знову подолали майже стокілометрову дистанцію – цього разу поїхали на Черкащину. Про поїздку розповів один з учасників, викладач спортивних дисциплін, ігор та туризму педуніверситету Олександр Тонконог, 58 років:
– Ініціатором нашого веловояжу на правий берег Дніпра, до Бучака, як і завжди, виступила наша невтомна Ірина Юріївна Присіч. Вона ж стала і найстаршим його учасником – їй 66. А ось найменшому, Глібу Багну, – лише 12. Спочатку охочих було близько півтора десятка, але реально в суботу о восьмій ранку стартувало 8 осіб: іншим завадили якісь сімейні клопоти. Задавала ритм поїздці Ірина Юріївна, інші слідували за нею, поряд їхали дві автомашини супроводу. В дорозі зробили лише дві зупинки. Одну на кордоні з Черкаською областю, щоб попити водички, іншу, тривалішу, – біля пам’ятника кобзареві, перед Канівською ГЕС. Дорога гарна була до Канева, а ось потім переважала бетонка не завжди, м’яко кажучи, найкращої якості. І ось коли проїхали село Бобриця, всі зрозуміли, чому саме сюди ми проклали маршрут. Навкруги прекрасний освіжаючий листяний ліс, незвичний для нас рельєф – то спуски, то підйоми, через балки та яруги. Тож добре, що у нас спортивні велосипеди, довелося переключати зірочки на колесах на “гірський режим”. Проїхали повз с. Бучак – більшість хат нежилих, взагалі лише в кількох все ще мешкають люди. Первинна, непорушена природа переважає. Заїхали до знаменитої Роженої криниці. Кожен побажав, щоб на нього вилили з неї хоча б пару відер цілющої води. А потім під’їхали до великого штучного озера з надзвичайно чистою, я б сказав, кришталевою водою. Воно велике – в діаметрі понад 800 метрів. Свого часу його створили під проект гідроакумулюючої станції, від якого згодом відмовилися. А озеро є. І користується великою популярністю туристів. Там повно наметів. Дехто з відпочивальників розмістився на все літо. Дуже красивий вигляд – різнокольорові намети з вивішеними національними прапорами на фоні водойми!
Перед Каневом
А ми розмістилися неподалік Бучака, біля нас було лише кілька груп відпочивальників. Розбили табір із шести наметів, його організацією займалися мої колеги по університету, два Ігори – Палатний та Юрченко. Перший з них – професійний спеціаліст з туризму. Увечері організували дискотеку, а на кінець цього насиченого на нові враження дня Ігор Юрченко читав нам свої вірші – про спорт, про перших вчителів, про кохання. Всі були в захваті, просили читати ще і ще. Ігор пообіцяв, що наступним буде неодмінно вірш про Бучак. А на ранок був сніданок із смажених карасів. Рибу нам подарували хлопці з тамтешнього рибстану, коли дізналися, що ми дісталися туди на великах: “Їжте, відновлюйте сили”. Смачнюща, скажу вам, була рибка.
Назад, такі розслаблені після відпочинку, медитацій, щоб не розділяти спільну команду, вирішили вже не їхати велосипедами – завантажили все в машини. А стосовно поїздки сюди наступного року були одностайними – поїдемо тепер на кілька днів.
Водичка в озері – кришталево чиста
Своїми враженнями про поїздку до Бучака поділилася і Надія Житченко, 62 роки, директор ринку СП “Даринок”:
– Я лише нещодавно стала членом клубу “Здоров’я з Емвей” і поїхати велосипедом так далеко погодилася не відразу. Але внук, 12-річний Гліб загітував мене: “Бабусю, їдемо разом!”. Я велосипедом не їздила давно. Але ж пригадала, що в 9 класі зайняла друге місце в районі на велосипедній дистанції. Тож погодилася, хоча й знала, що буде важко. Добре, що була можливість періодично відпочивати в автомобілі. А ось Гліб проїхав 88 кілометрів! Вразила первинністю природа, такі собі міні-Карпати. Обливання водою, купання, безалкогольні трапези, смакування на свіжому повітрі пловом, солянкою, свіжою рибкою – це надзвичайно здорово, справжній “зелений” туризм!
Записав Валерій Шкребтієнко (“Вісник Переяславщини”)
