“Поспішай творити добро”

Волонтерська група «Творимо диво разом» щомісяця надсилає корисні речі в дитбудинки і центри соціально-психологічної реабілітації дітей. Очолює спільноту мешканка Переяслава-Хмельницького  Оксана Гресь (30 років). На ній  найбільше навантаження: вона отримує, розподіляє і відправляє гуманітарну допомогу. Це при тому, що має основну роботу і виховує маленьку донечку. Підтримує переяславку відома українська блогерка Аліна Шаманська.

«Відкрила посилку  і розплакалася»

  Оксана Гресь працює продавцем взуття у «Критому ринку». Поряд із магазином орендує приміщення для «гуманітарки». Третина просторої кімнати закладена ящиками і мішками: усі речі посортовані й підписані. Тут є іграшки, підгузки, засоби особистої гігієни (шампуні, мило, дезодоранти, вологі серветки), пральні порошки, дитяче харчування,  постільна білизна, ковдри, одяг і взуття.

– Ми приймаємо одяг для дітей до 18 років, – наголошує волонтерка. –  Бо колись прийшла посилка… Мабуть, дідусь якийсь помер, і всі його речі зібрали і відправили нам. Але ми не в силах охопити ще й категорію людей похилого віку, хоча в задумці є проєкти для підтримки пенсіонерів.  Можливо, колись вдасться їх реалізувати. Поки що зосередилися на дітях і родинах, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Оксана Гресь адмініструє вайбер-спільноту «Творимо диво разом». У ній – близько 200 учасників із різних куточків України.

– Основа нашої команди – активні мами в декреті, – розповіла переяславка. – Я їм пишу, для яких закладів чи родин потрібна допомога,  що в нас є, а чого не вистачає. Хтось  присилає мені товар «Новою поштою», хтось  – перераховує гроші, а я на них  купую необхідне. Обов’язково звітуюся в групі, що купила, що отримала, що і кому відправила. Ця ж група волонтерів оплачує оренду приміщення під склад. Допомагають переважно незаможні люди. 

Також переяславка веде блог в інстаграмі (gres.ksuhsa2016), де показує роботу волонтерської групи. Має близько 6000 підписників. Щодня їй пишуть небайдужі люди і пропонують допомогу.

– Нещодавно мені написали представники української фабрики дитячого одягу, – розповідає. – Сказали, що можуть прислати комплекти для немовлят. Запитали, скільки нам потрібно одягу, щоб він приносив користь, а не залежувався на складі. Я відповіла: «Присилайте, скільки можете, у нас нічого не залежується». Отримала посилку, відкрила і розплакалася. Там було 120 комплектів (боді, шапочка і повзунки).  5 серпня відвеземо їх у Одеський будинок дитини.

Раз у тиждень Оксана Гресь забирає посилки. Це може бути від 20 до 50 ящиків. Перевезти все у склад допомагає її начальник Микола Грушецький. У кінці тижня волонтерка перебирає і сортує речі. Тоді на допомогу  приходять куми – Іра й Аня.

– Якщо трапляється одяг з дірками чи брудний, – викидаємо. Я точно знаю, що в дитбудинках ніхто не буде його прати або  ремонтувати. Посортовані речі складаємо в ящики й підписуємо. Тут багато роботи. Я зацікавлена, щоб якомога більше переяславців нам допомагали. Єдина вимога – щоб люди цим жили. Якщо для показухи, то не треба. Робимо все безкоштовно, воздасться лише на небі, — зазначає волонтерка.      

«У мене дванадцять похресників»

– А що вас спонукало займатися благодійністю?

– Я дуже люблю дітей і готова заради них на все. Мабуть, тому в мене дванадцять похресників. Жартома кажу кумам: «Ви мене з вигодою взяли. Думаєте, якщо я біля чужих діток так бігаю, то похресників точно не забуду», – усміхається. – У мене завжди було бажання  допомагати дітям. А коли вийшла заміж і сама стала  мамою, воно лише посилилося.  Думала про те, що можу обіймати донечку, радіти її успіхам і сумувати, коли в неї щось болить, а  є  діти, які не знають материнської ласки й турботи.

Тож цього року в період новорічно-різдвяних свят я нарешті зважилася і організувала проєкт від нашого міста «Творимо диво разом». Запропонувала переяславцям принести щось на дарунок дітям із Одеського дитбудинку. Навзаєм пообіцяла віддячити прикрасами із медзолота: колись їх продавала, і дещо залишилося. 25 січня відправила в дитбудинок сімнадцять кілограмів речей від наших містян.

Також Оксана Гресь написала різним інста-блогерам  і попросила підтримати її проєкт.  Відгукнулася журналістка, ведуча і найпопулярніша інстаграмна мама України Аліна Шаманська. Вона прорекламувала доброчинну акцію переяславки в  своєму сторіс і вказала її номер телефону.

– У нас було довге листування з Аліною Шаманською. Вона хотіла переконатися, що я працюю чесно, що речі підуть за призначенням. І зрештою повірила мені, – розповіла Оксана Гресь. – Попередила, що в неї дуже активні підписники і після її оголошення мені доведеться декілька днів тільки те й робити, що відповідати на повідомлення й дзвінки. Порадила створити групу у вайбері і додати тих людей, які відгукнуться, а потім звітувати туди  про все.

Мені зателефонувало дуже багато людей. А далі почали надходити посилки з усієї України. 12 лютого я відправила 408 кілограмів «пакунків щастя» в два одеські дитбудинки. А 24 лютого ми з чоловіком та Оксана і Сергій Гончаренки з Києва побували в цих закладах.  З того часу почалося активне благодійництво. Аліна Шаманська до цих пір мене підтримує. Кожна поїздка, кожна допомога – тільки завдяки їй. Я дуже вдячна Аліні й стараюся її не підвести.

– Як ви шукаєте заклади, з якими можна співпрацювати?

– В інтернеті знаходжу інформацію про дитбудинок. Телефоную туди і питаю, які є потреби. Якщо кажуть, що одяг, іграшки, засоби гігієни у них є, і  просять комп’ютер чи кондиціонер у кабінет директора, значить, не настільки там усе й погано. Шукаю тих, кому  наша допомога потрібніша.  Якщо дитзаклад отримав гуманітарну допомогу, але фотозвіту не надав, припиняємо співпрацю. Маємо такий негативний досвід у Черкасах. Ще один неприємний випадок був у Сумах. Ми відправили в дитячий будинок  дві посилки, отримали фотозвіти. Але коли в заклад приїхала наша волонтерка, її до дітей не пустили. Після такого не дуже віриться, що там усе чесно.

Купили кондиціонер для дітей з інвалідністю

За пів року діяльності волонтерська група відправила тонни «гуманітарки» в  різні регіони України. З деякими закладами співпрацює на постійній основі.

– Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у  Добропіллі Донецької області ми щомісяця відправляємо пів тонни речей. Там перебувають діти від 4 до 18 років із сімей, які потрапили в складні життєві обставини. Про заклад мені розповів переяславець Олексій Заєць, який несе там військову службу. Ситуація в центрі настільки критична, що дівчаткам, буває, немає чим голову помити.  Олексій разом з іншими бійцями забирає на пошті гуманітарну допомогу і завозить у центр. Каже, що частина колективу вороже налаштована до українських військовиків. Навіть не всі вітаються з ними.  Але ж діти ні в чому не винні.

Співпрацюємо із Луганським обласним будинком дитини №2, який наразі через окупацію міста розміщується в Сєвєродонецьку.  Чотири рази передавали їм гуманітарну допомогу. Колектив нам дуже вдячний. Запрошують у гості,  але я ще не готова до поїздки на Схід.

Двічі надавали допомогу Запорізькому обласному центру соціально-психологічної реабілітації. Також на їхнє прохання придбали кондиціонер у кімнату, де перебувають тяжкохворі діти. Наші майстри його встановили.

З 1 по 5 червня ми з чоловіком і донькою  були у Львові. З нами їздила  аніматор із Переяслава Оля Градовська — вона дуже хотіла допомогти. 2 червня, до Дня захисту дітей,  провели акцію в центрі міста: безкоштовно роздавали дітям повітряні кульки. Також побували у двох дитячих будинках. Львівська компанія, яка виготовляє кульки, надала свою продукцію для цих закладів. Також подарували дітям  солодощі.

Щомісяця відправляємо посилки в Одеський дитбудинок №1. 5 серпня плануємо відвідати два дитячі заклади в Одесі.

Не раз волонтерська група «Творимо диво разом» надавала адресну допомогу нужденним. Нещодавно Оксана Гресь разом із працівниками Переяслав-Хмельницького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді відвідала 11 переяславських родин, які перебувають у складних життєвих обставинах. Сім’ї отримали продуктові набори, іграшки, одяг і парасольки.  Кошти на продукти надала Аліна Шаманська.

– Ми заїхали в родину, де дев’ять дітей. Вручили подарунки, і тут почався дощ. Дітки повідкривали парасольки, бігали з ними, пищали. Ви таке бачили, щоб сучасні діти раділи парасолькам, а не телефонам чи планшетам?! Разом з ними раділи і ми, – поділилася враженнями волонтерка.

– А як родина ставиться до вашої доброчинності?

– Чоловік Коля не проти. Він каже: «Якщо тобі це подобається, роби». Головне, щоб у будинку був порядок. Коли є можливість, він допомагає посилки розвантажувати, — каже Оксана. — Батьки не завжди розуміють. Бо цей час я б могла витратити на свою дитину. Але ж  донечку я щодня обіймаю, цілую, сплю поряд з нею. У інших дітей цього немає і можливо ніколи не буде. Наразі допомога дітям – це для мене все. Я цим живу, цим дихаю. Допускаю, що так буде не завжди, бо я не робот. Але поки можу, хочу зробити якомога більше. І якщо не я, то хто?

Юлія Строчинська (“Вісник Переяславщини”)