Право на відпустку мають всі громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, а також працюють за трудовим договором у фізичних осіб – підприємців. Це визначено ст. 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР (далі – Закон № 504).

Отже, грошова компенсація виплачується у разі звільнення працівника за всі невикористані дні щорічної відпустки та за додаткові відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24. Закону № 504). Вичерпний перелік таких випадків наведений у ст. 24 Закону № 504.

Так, компенсації підлягають: щорічні відпустки;

основні відпустки;

додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; додаткові відпустки за особливий характер праці;

додаткові соціальні відпустки працівникам, які мають дітей; інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством. В той же час, компенсації не підлягають:

відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років; додаткові відпустки у зв’язку із навчанням;

творчі відпустки.

Крім того розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку здійснюється відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 р. № 100 аналогічно розрахунку сум відпускних.

Ольга Мусієнко, начальник відділу з питань охорони праці УСЗН