З погляду історичної хронології, найперше кладовище в Борисівці було започатковане в першій чверті ХІХ століття, коли пустош поблизу Борисівського кам’яного хреста 1664 року перейшла у власність колезького радника Василя Петровича Кодратьєва (Кондратьєва). Тут власник заснував економію, де станом на 1816 рік проживало 113 селян (Овчаренко, Колісніченко, Барсим, Плющ, Плющенко, Горбенко, Кирсенко, Барсименко, Куреденко, Пугуца, Дьяченко) та 28 дворових людей (10 чоловіків і 18 жінок: Губреєнко, Колісніченко, Солоденко, Батющенко, Ващенко, Бублик, Красненько, Бондаренко, Булах).
У 1839 році над хрестом було зведено цегляну церкву, а поруч, зі східного боку, селяни Кодратьєва (Кондратьєва) почали ховати своїх померлих. Цікавий факт: у метричних книгах Дем’янецької Хрестовоздвиженської церкви та ревізьких казках прізвище власника записано як Кодратьєв, тоді як у метричних книгах переяславських церков — як Кондратьєв. Як би там не було, на цьому кладовищі ховали не лише селян, а й самі Кодратьєви (Кондратьєви) спорудили родинний склеп, у якому були поховані Василь, Костянтин, Олімпіада Костянтинівна Слюсареська (Кондратьєва), Марія Василівна та інші члени родини.
Про існування склепу свідчать не лише записи в метричних книгах, а й ілюстрація в журналі «Нива» за 1881 рік. Унікальна гравюра М. Рашевського, виконана з натури за малюнком П. Гнєдіча, зображує великий хрест над високим надгробком (у правому нижньому куті композиції), що, без сумніву, є склепом Кодратьєвих (Кондратьєвих). Поруч — невеликі хрести над селянськими могилами.
На тій самій гравюрі зафіксовано чотири хрести під самою церквою. Згідно з метричними записами, на церковному погості були поховані власники хутора Світилівка (Святилівка), розташованого на правому березі річки Альта: Яків Лістовничий, Ольга Олександрівна Лістовнича (п.1881р.), дещо пізніше в 1894р.- статський радник Олександр Якович Лістовничий (мировий суддя 1-ї дільниці Переяславського повіту з 18.06.1884 по 01.09.1890, згодом — земський начальник), дворянин Микола Олександрович Лістовничий.
Станом на 1862 рік у Святилівці було лише 4 двори, де проживало 94 особи (50 чоловіків і 44 жінки). Серед них — Тарас Овсійович Куреда, з роду якого походив отаман Чорний (Гаврило Тарасович Куреда). У 1899 році В. Я. Лістовничий і Марія Кондратьєва хрестили його доньку Марію. Родина отамана, як і інші поселяни хутора, поховані на Борисівському кладовищі.
Більшість селян Борисівки були приписані до Хрестовоздвиженської церкви села Дем’янці, хоча метричні записи трапляються і в книгах Преображенської церкви міста Переяслава. Варто зазначити, що попри вимогу вказувати місце поховання, не всі священнослужителі дотримувалися цієї норми — часто обмежувалися формулюванням «парафіяльне кладовище».
Ще однією особливістю Борисівського кладовища є те, що до 1906 року поселяни сусідньої Глибівки, чиї дворища, як і у борисівчан, розташовані на лівому березі Альти, але північніше кладовища, ховали своїх померлих на міському кладовищі Переяслава. Глибівка ніколи не була окремою адміністративною одиницею, і хоча поділ зберігається донині, він має суто побутовий характер. Більшість селян Глибівки (Глєбовки) були приписані до Преображенської церкви м. Переяслава, хоча окремі родини згадуються і в метриках с. Дем’янці.
Із 1920-х років на Борисівському кладовищі почали ховати померлих як із Борисівки, так і з Глибівки. У записах актів цивільного стану вже не згадується назва хутора Святилівка — його мешканців зараховано до села Борисівка.
Поховання на кладовищі розташовані безсистемно, групуються за родинним принципом, орієнтовані на схід. Хрести та пам’ятники встановлені в головах.
Під час обстеження кладовища та розмов зі старожилами мікрорайону не вдалося виявити склепів Кодратьєвих (Кондратьєвих) і Лістовничих. Натомість у вкрай занедбаному стані перебуває братська могила 25 воїнів, які загинули у вересні–жовтні 1943 року під час визволення Переяславщини від німецько-фашистських загарбників. Цегляний обеліск, встановлений у 1969 році, розбитий і лежить поруч, могила заростає. Поблизу височіє цементна фігура солдата над могилою молодшого лейтенанта Івана Зінов’євича Рикова, який загинув у 1941 році.
Окрім цього, наприкінці ХХ століття в Борисівці, на правому березі Альти, неподалік колишнього хутора Святилівка, було утворено ще одне кладовище. Найдавніші поховання тут датуються початком 1990-х років. Поховання здійснюються рядами. Тут ховають померлих як із Борисівки, так і з Переяслава.
