У Переяславі попрощалися із військовим Вадимом Чубарем. Він загинув у ДТП.

7 жовтня у Переяславі попрощалися із солдатом ЗСУ Вадимом Чубарем. Він загинув 1 жовтня в селі Сім’янівка Дубов’язівської селищної громади Конотопського району, що на Сумщині, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Йому було 36 років.  Поховали воїна на міському Заальтицькому кладовищі. Про це повідомляє Інформатор.

Тиждень тому його серце ще билося. Цього ж дня, рідне місто захисника у страшній скорботі. Вадима Чубаря проводжали в останню путь. Близько 11:00 біля Храму Воскресіння Христового вже зібрались люди, більшість – молодь. Це однокласники, друзі та знайомі військового. Коли здаля замайорів траурний кортеж із блакитно-жовтним прапором та почулись сирени поліцейського супроводу, всі стали на колінах. Лише коли військові занесли домовину до Храму люди подалися вслід.

У приміщенні всі стали з обох боків лави на якій в центрі розмістили труну. Найрідніші сиділи поруч свого захисника. Зі словами співчуття та обіймами люди підходили до родини. Клали квіти та вклонялися. Кохана постійно тримала за руку та гладила свого чоловіка. Поряд тихенько схлипувала його мама. У Вадима також залишився маленький син.

Вадим Чубар з перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем став до лав війська. Служив зовнішнім пілотом (оператор) безпілотних літальних апаратів першого відділення безпілотних авіаційних комплексів “Рубак” військової частини А4945.

– Мужньо, не шкодуючи сил, ризикуючи власним життям, він стояв на захисті країни довгі роки. Будучи оператором безпілотників, прикриваючи своїх побратимів, він нищив клятого ворога у звитягі та боротьбі. Але повернувся на “щиті”, у своє рідне місто, як герой. Немає слів втіхи, бо серця рідних переповнені болем, тяжкої, непоправної втрати, – мовив один із священнослужителів.

Після літургії, честь та пам’ять воїна вшанували, стаючи на коліна, під супровід пісні “Плине кача”. Потім процесія близько із 150 людей рушила до Заальтицького кладовища через центральну площу міста. Дорогою дорослі та діти зупинялись, виходили з магазинів, приміщень та ставали на коліна віддаючи шану захиснику.

“Вадима знаю дуже давно. Ми жили поруч і він дуже часто прибігав до мого молодшого сина. Тільки найкращі спогади залишаться про нього: вихований, ввічливий, щирий, добрий, завжди з посмішкою на вустах. Дуже боляче усвідомлювати, що його нема серед нас … Вічний спокій тобі, Вадимчику, у царстві небеснім, легких хмаринок тобі, наш Герою”, – поділилася спогадами Тетяна Бутко.

Знайомий Сергій розповів, що товаришував з Вадимом давно, знав його як надійного та відповідального чоловіка: “Це як грім, як страшний сон. Я знав, що він у війську, багато де бував, але піти від нас ось так… Малого шкода, він його так любив”.

Нагадаємо, що 19 вересня у Переяславі попрощалися із захисником Анатолієм Петькуном. Детальніше – тут.