Минулої п’ятниці, 30 листопада, в актовій залі гімназії (м. Переяслав-Хмельницький) за участі колишнього викладача музики цього навчального закладу Ярослави Юхименко, 78 років, відбувся творчий вечір. Послухати українські народні пісні та романси під акомпанемент роялю, грою на якому досконало володіє Ярослава Іванівна, сюди завітали шанувальники, як-то кажуть, «живої» музики. Ініціатором та організатором цього зібрання виступила голова міської ради ветеранів Єлизавета Миздренко.

Та перед тим, як вийти на сцену, Ярослава Юхименко розповіла кореспонденту «Вісника» дещо про себе:

– Народилася я у Польщі. А в 1947 році, коли у ході операції «Вісла» розпочалося примусове виселення українців зі східної Польщі, моя сім’я, як і багато інших, була змушена покинути цю країну. Тож наступним моїм місцем проживання було містечко Винники, що на Львівщині. Мені тоді було якихось сім років. Цього літа мої доньки організували мені поїздку в Польщу, на мою малу батьківщину, – у селище Кобильниця-Волоська. Там ми відвідали храм та побували на кладовищі, де покояться мої родичі.

У 13 років Ярослава Іванівна вступила до музичного училища у Львові. Після того, як здобула професію викладача домри, за направленням потрапила до педучилища, що тоді працювало у нашому місті.

– Як зараз пам’ятаю, їхати тоді так далеко від дому мені не дуже хотілося. Та коли побачила, яке гарне місто Переяслав та що люди живуть в ньому хороші, то мені відразу захотілося тут жити. А ще мені дуже подобалося працювати у педучилищі. Там я 30 років вела уроки музики. Спершу вчила дітей гри на бандурі. А після того, як я освоїла гру на баяні та фортепіано, то викладала ще й це. Після того, як педучилище закрилося, мені запропонували викладати уроки музики в шостій школі, яка згодом реорганізувалася в гімназію. Я зі своїм, на жаль, вже покійним чоловіком Миколою Костянтиновичем та нашими двома доньками мала можливість переїхати до Білої Церкви (туди перевели педучилище), де нам мали виділити трикімнатну квартиру. Однак про те, що ми туди не поїхали, я не пошкодувала жодного разу, – зізналася Ярослава Іванівна.

– Зараз дуже пишаюся тим, що немало моїх колишніх учнів стали успішними музикантами і нині виступають на великій сцені. Коли бачу декого з них по телевізору, то радію за них, як рідна мати.

Загалом Ярослава Юхименко має 52 роки трудового стажу. Вже будучи на пенсії, вона викладала уроки музики ще й в одному із дитсадочків нашого міста.

– Нині моя донька Оксана Нєжданова працює викладачем гри на фортепіано в музичній школі нашого міста. А ось донька Оля хоч і здобула музичну освіту та за фахом не працює. Нині займається підприємницькою діяльністю, – сказала Ярослава Юхименко і за мить, акомпонуючи собі на роялі, співала українських народних пісень. Виконала вона й декілька романсів. Загалом атмосфера була по-домашньому затишною та приязною. Адже немало хто з глядачів свого часу із Ярославою Юхименко співав у хорі, що діяв при будинку освіти.

Серед запрошених на цьому зібранні були директор Центру соціального захисту пенсіонерів та інвалідів Раїса Голованова та колишній начальник відділу культури РДА Тетяна Палатна. Вони обоє відзначили, що нагода послухати наживо вокалістів, що виступають під акомпанемент роялю, нині випадає вкрай рідко. Тож зустрічі із Ярославою Юхименко вони були дуже раді. Зі сцени ця миловидна артистка сходила із букетами квітів.

Та на цьому свято музики не завершилося. Воно продовжилося у кафе «Центр», де на учасників цього зібрання чекало смачне пригощання. Там за святковим столом Ярослава Юхименко акапело виконала низку пісень разом зі своїми подругами.

Олена МАТВІЄНКО (“Вісник Переяславщини”)