16 травня 2025 року відбувся теплий і глибокий прямий ефір «Україна — Британія. Переяслав — Дорсет», у межах культурно-просвітницького проєкту «Мозаїка відчуттів у відчуттях: Як пахне мир». Ця подія стала своєрідним містком між дітьми, які залишили Україну через війну, та тими, хто залишився вдома. В ефірі звучали вірші, пісні, спогади, дитячі мрії — усе те, що торкає найглибші струни душі.
Одним з ключових поштовхів до створення проєкту став вірш «Як пахне мир» поетеси Ольга Шкира Ольги Шкири, який надихнув Людмила Башук на створення цілого циклу картин в різних техніках, включаючи енкаустику, малювання гарячим воском. І надихнула учнів Art-studio Malen на створення картин-відчуттів. Вони трансформувались у візуальний альманах — справжню мозаїку дитячих емоцій і сподівань.
Під час ефіру було показано відео, зняте в студії Malen, де діти малювали і передавали свої відчуття на полотно. Ці моменти стали свідченням того, як мистецтво допомагає дітям висловлювати те, що не завжди можна сказати словами. Картини стали простором, у якому переплелися біль, світлі мрії та пошук внутрішнього миру.
Оксана Папета Oksana Papeta , співзасновниця ініціативи «Зерна надії» в графстві Дорсет, Велика Британія, а також випускниця Університет Григорія Сковороди в Переяславі , організувала українські родини, які нині мешкають у Британії. Саме завдяки її зусиллям британці мали змогу побачити частинку України через пісню, малюнок, дитячі спогади. Проєкт «Зерна надії» вже був відзначений у Британії як фіналіст премії Fantastic for Families Awards 2024.
Діти у вишиванках, пісня «Подоляночка», поетичне виконання «Сіла птаха» у виконанні Ольги Шкири створили атмосферу щирості й зв’язку поколінь. І, можливо, найемоційнішим моментом стало зізнання маленької дівчинки з Харкова: «Я мрію повернутись додому». Ці слова зупинили час — бо в них уся суть дитячої мрії про мир.
Тетяна Шкурська Тетяна Шкурська-Кузьменко , психологиня, поділилася власними глибокими враженнями від цього заходу. Вона говорила про важливість спільних подій, які дають змогу дітям не лише висловити біль, а й побачити свою силу, відчути зв’язок із Батьківщиною — навіть на відстані.
Цей вечір нагадав, що мир — це не абстракція. Це запах рідної землі, тепло спогадів, дитячі мрії й обійми, які чекають. І мистецтво здатне зберегти й донести це — через кордони, мови, часові пояси.
Мир має запах. І цього вечора ми його всі відчули – допис зі сторінки кандидата психологічних наук, практикуючого психолога, художниці Людмили Башук.




