24 жовтня в будинку працівників освіти відбулась презентація альбому-антології «Народження України». Це літературно-мистецьке видання упорядкував Олег Коломієць-Князенко, член Національної спілки письменників України, відомий краєзнавець і поет.
Книга вийшла в Харківському видавництві «ФОП Озеров» накладом 500 примірників, її можна купити в туристично-інформаційному центрі, що розміщується на центральній площі Переяслава, коштує 200 грн.
Ініціаторами і спонсорами видання виступили туристично-інформаційний центр та ТОВ «Фокус-Медіа» (засновник Андрій Біліченко).
На презентацію зібрались шанувальники літературної творчості Олега Коломійця, краєзнавці, школярі.
Неля Ковальська, директор будинку працівників освіти, представляючи книгу, зазначила, що тексти вміщені в ній, дуже щирі, відверті й талановиті. Концепцію цього альбому можна означити, як літературну подорож із минулого в майбутнє. Вміщені вірші Олега Коломійця, Володимира Коломійця, Наталії Павлик, Олександра Матвієнка, Марії Карп’юк, Олега Іващенка та інших поетів розповідають про історію нашого міста, людей, які жили тут колись і живуть сьогодні. Поезія, яку підібрав упорядник, дуже якісна. Це – не проби пера початківців, а художнє слово досвідчених талановитих авторів. Є там також краєзнавчі розвідки і пісні, мелодію яких написав відомий наш земляк композитор Микола Губар. І найголовніша окраса видання – ілюстрації. Використані репродукції картин учнів міської художньої школи, як нинішніх, так і тих, хто навчався в ній багато років тому.
На презентації була дуже душевна атмосфера. Оратори добре знають Олега Князенка, тому й говорили щиро й піднесено.
Тарас Нагайко, історик і краєзнавець, висловив думку, яка найкраще характеризує і книгу, і її авторів. Він сказав:
– Цю книгу колись прочитає моя донька. Зараз вона ще дуже маленька, проте мине час і вона візьме з полиці цей чудовий альбом.
Це – найважливіше, бо книги видаються не на один день, а на сотні років. Вони кращі від пам’ятників, бо ті періодично зносять, а книги, як би їх не знищували, все одно десь та залишаються. Хоч одна, а все-таки є.
Галина Карпенко (“Вісник Переяславщини”)
