Як розповів пастор церкви Андрій Ліходеєв (39 років), до цього подібні тижневі

табори організовувалися в таких селах району, як Стовп’яги, Лецьки, Циблі, Мала Каратуль та Велика Каратуль. Звісно, віруючі готувалися до проведення таборів. Скажемо, у місті перш, ніж прийняти дітей, цілий тиждень присвятили підготовці: ретельніше ніж зазвичай прибирали територію, завезли необхідний інвентар, обладнання, посуд, а ще немало часу присвятили облаштуванню великої зали, де проходять церковні зібрання, у вигляді Ноєвого ковчегу. Адже провідною темою цьогорічного табору була саме повчальна біблійна історія з Ковчегом, і хотілося не просто розповідати про ті далекі часи, а навіть по можливості передати їх атмосферу.

Для обслуговування табору як волонтерів було задіяно до трьох десятків членів церковної громади.  Тим, хто має постійну роботу, доводилося брати відпустки, щоб присвятити час дітям, домовлятися про перенесення робочих годин на вечірній час. Деякі віруючі, щоб долучитися до роботи табору, приїхали навіть з інших міст Київщини.

– Оскільки табір у нас працює з 10 до 13 години, – сказав пастор, – щодня для всіх його учасників готуємо повноцінні обіди. Завчасно зібрали для цього кошти, але закупили на них лише такі продукти, як гречка, м’ясо та деякі інші, а от овочі, фрукти для компотів нам передавали ті віруючі, наші брати і сестри, які проживають у селах району. Кажуть: “У нас є помідори, огірки, перець, картопля – все передамо”.

Програму перебування дітей готували заздалегідь і ретельно. Було організовано кілька так званих станцій (спорт, батут, настільні ігри, вироби руками тощо). Протягом дня діти, розділені на групи, переходили від однієї до іншої станції, де під керівництвом волонтерів їх очікували нові цікаві зайняття. За їх виконання отримували бали, які записували до спеціального паспорту. Потім ці бали можна було обміняти на різноманітні призи. У великій кількості (12 валіз) цього року спеціально для роботи табору їх привезли волонтери зі Сполучених Штатів. Оскільки гості з Америки вперше долучилися до роботи табору, поцікавився, що послугувало причиною?

Філові і Кеті Бекстер по 49 років, проживають у містечку штату Меріленд, є членами тамтешньої баптистської церкви. Філ займається підприємництвом, реставрує старі будинки, Кеті – домогосподарка, виховує дітей. Їх у подружжя аж вісім. Раніше з подібними місіями вже побували в багатьох країнах. В Україні вперше. Про нашу країну їм багато розповідала інша віруюча американка Кеті Голд, яка як волонтерка вже довго тут працює.

– І ми почули, як Бог покликав і нас приїхати сюди, – сказала Кеті, – таке велике бажання Він поклав у наше серце. Тепер просто насолоджуємося перебуванням тут.

Джимі Хонінг (40 років) приїхала зі своїм 12-річним сином. Вона з тієї ж церковної громади і також відгукнулася на пропозицію пані Голд. Працює у Вашингтоні, до якого з їхнього містечка півтори години автомобілем. То, щоб поїхати в Україну, на роботі спеціально взяла відпустку. І не просто не шкодує, що приїхала сюди, сказала, що для неї це стало великим благословенням. Хоч, як і подружжя Бекстер, вперше приїхала до України, оскільки раніше вже багато чула про культурні звичаї людей, побут і таке інше, то, власне, її тут ніщо не здивувало. Все виявилося таким, як вона собі і уявляла.

Американці мали оглядову екскурсію у Києві, але говорили, що більш приємним для них було спілкування з людьми і не лише з діткам у таборі, а й деякими жителями міста й району. Під час таких зустрічей вони намагалися розповісти про Ісуса Христа, про ту любов, яку мають від Нього. Щоб поділитися нею з іншими і приїхали аж із за океану.

(“Вісник Переяславщини”)