Щороку 9-10 березня українці вшановують пам’ять Тараса Шевченка — видатного поета, художника, громадського діяча та символа національного духу. 10 березня Великий Пророк відійшов у вічність. Цього дня на території Музею Заповіту в Переяславі відбулися урочистості вшанування Кобзаря, інформує Переяслав.City.
На захід зібралося близько 40 людей: працівники місцевого самоврядування, музейники, учні Переяславської гімназії № 2 та інші переяславці.
Під час заходу виступили Анастасія Кравченко, вихованка студії конферансу “Акцент” Переяславського ЦКМ, яка в образі княжни Варвари Рєпніної зачитала уривок із її спогадів “Мій Шевченко”. Пісню “Зоре моя вечірняя” виконала Софія Леонова.
Переяславщина у житті великого Кобзаря
Ведуча Оксана Чирка наголосила, що Переяслав і Переяславщина займали визначне місце в житті та творчості Тараса Шевченка.
– Поет бував у Переяславі неодноразово, довго мешкав як у самому місті, так і в навколишніх селах. Тут він написав свої славетні твори. У Переяславі він ходив на ярмарки, слухав співи кобзарів, розмовляв із людьми, читав їм свої вірші. Тому почуття особливої гордості охоплює кожного, хто ступає на Переяславську землю, знаючи, що цими дорогами колись ходив геніальний український Кобзар.
Кобзар мав великі успіхи у графіці, за що отримав срібну медаль у Петербурзькій академії. Прославився він і як талановитий ілюстратор, а також портретист та живописець. Як відомо, саме талант до малювання відкрив йому дорогу на волю, впустив до мистецької еліти. 835 творів саме таку кількість нараховує доробок Тараса Шевченка у образотворчому мистецтві. Крім цього, художник написав понад 150 портретів і більше півсотні автопортретів у самобутній манері.
У світі існує 16 музеїв, присвячених Тарасу Шевченку, 10 з яких саме в Україні. Ми з вами володіємо діамантом – музеєм-будинком, в якому Тарасом Григоровичем написані унікально величні твори, включаючи його “Заповіт” .Також деякі репродукції картин Тараса Шевченка можна побачити саме у цьому музеї.
Детальніше про це розповіла співробітниця НІЕЗ “Переяслав” Наталія Кухарєва:
Також він намалював малюнок хреста, який стоїть на місці вбивства князя Бориса. У 1661 році цей хрест був зроблений священником Григорієм Бутовичем, який по нині стоїть у Борисоглібській церкві. Шевченко намалював краєвиди прекрасних сіл, які він дуже любив: В’юнище і Андруші, зараз вони затоплені на дні Канівського водосховища. Про них на засланні напише “Мені тепер здається, що й раю кращого не буде на тім світі, як ті Андруші” Козачковському.
І коли він сюди вперше приїхав, то Козачковський влаштував невеличку вечірку. Сюди запросили переяславську інтелігенцію і вперше, тут, у Переяславі, на цій вечірці, 19 серпня 1845 року, Шевченка назвали батьком. Він так і залишається батьком української нації.
У другий приїзд до Переяслава Шевченко був дуже хворим. Це був період найдовшого його перебування на Переяславщині. Він тут пробув більше двох із половиною місяців, і тут він пише свої найкращі твори: поеми “Наймичка, “Кавказ”, “Єретик”. Так як Козачковський робить ремонт у своєму будинку, то Тараса перевозять у В’юнище до друга Козачковського, поміщика Степана Самойлова. Там Шевченко пише вірш, духовне послання українському народу “І мертвим, і живим, і ненарожденним…”, “Холодний яр”, “Давидові псалми”, “Маленькій Мар’яні”, “Минають дні, минають ночі…”, “Три літа”.
25 грудня 1845 року у цьому будинку він пише свій безсмертний “Заповіт”. Він думав, що до ранку не доживе. І Козачковський, будичи прекрасним лікарем, зробив все для того, щоб вилікувати свого друга. І той ще прожив із 1845 до 1861 року.
Вся творчість Тараса Шевченка, яку він залишив нам на засланні: вірші, листування, повісті – написані про Переяслав. Присвячені тому, що він тут був, писав, малював. Так як він зберіг пам’ять про переяславський край, так і ми не забуваємо його, і кожного року шануємо його пам’ять.
На завершення учасники заходу поклали квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку.
