Чи зобов’язана фізична особа, яка зареєстрована як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), сплачувати за себе ЄСВ і при цьому така особа (згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу) не є ФОП, не має найманих працівників, але сама є найманим працівником, працює на посаді юриста повний робочий день у юридичної особи (ТОВ) і остання як податковий агент сплачує ЄСВ за фізичну особу?

Осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або осіб, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подіб­ну діяльність і отримують дохід від цієї діяльності, визначено платниками єдиного внеску (п. 5 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», далі —  Закон про ЄСВ).

Базою нарахування єдиного внеску для таких платників є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

З 01.01.2018 р. особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Визначення бази нарахування єдиного внеску для зазначених платників у разі відсутності доходу (прибутку) у звітному році є обов’язковим згідно з нормами п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ.

Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є платниками єдиного внеску за себе незалежно від того, чи є такі особи одночасно найманими працівниками в межах такої діяльності або підприємцями.

Найманий працівник — пенсіонер за віком

Чи нараховується та сплачується ЄСВ за найманого працівника, який є пенсіонером за віком?

Роботодавці нараховують єдиний внесок на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат. При цьому до зазначених виплат застосовується ставка 22 %. Отже, пільг щодо нарахування єдиного внеску на заробітну плату пенсіонерів, які є найманими працівниками, Законом про ЄСВ не передбачено.

Якщо не відпрацьовано робочі дні

Чи потрібно нараховувати ЄСВ у разі якщо працівником не відпрацьовано жодного дня за місяць?

Не потрібно, оскільки частиною другою ст. 9 Закону про ЄСВ визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із цим Законом нараховується єдиний внесок. Якщо працівнику в місяці, в якому він не працював, не нараховувалися будь-які виплати, то в такому випадку відсутня база нарахування єдиного внеску, а отже, єдиний внесок не нараховується.

Пенсіонер за вислугою років та підприємець одночасно

Чи потрібно сплачувати ЄСВ пенсіонеру МВС України за вислугою років, який одночасно є приватним підприємцем  третьої групи?

Відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ з 01.01.2018 р. особи, які досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон про пенсійне страхування) (60 років), звільняються від обов’язку сплати єдиного внеску за себе.

Розмір ЄСВ для «єдинників»

Яку суму єдиного внеску потрібно сплачувати фізичним особам — підприємцям, віднесеним до першої групи платників єдиного податку за 2017 р.?

Сума єдиного внеску для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у пп. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу, за 2017 р. не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється згідно зі ст. 24 Закону про пенсійне страхування, пропорційно до сплаченого єдиного внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Мінімальним страховим внеском є сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати та розміру внеску, встановленого законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ).

Єдиний внесок для фізичних осіб — підприємців, віднесених до першої групи платників єдиного податку, встановлюється у розмірі 22 % до визначеної ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування єдиного внеску.

Оскільки з 01.01.2017 р. розмір мінімальної заробітної плати становив 3 200 грн, то протягом 2017 р. розмір мінімального страхового внеску становив 704 грн (3 200 грн х 22 %).

Отже, за 2017 р. сума єдиного внеску для фізичних осіб — підприємців, віднесених до першої групи платників єдиного податку, має становити не менше ніж 352 грн ((3 200 грн х 22 %) х 0,5) за місяць.

Звертаємо увагу, що 19.01.2018 р. — граничний термін сплати єдиного внеску за ІV квартал 2017 р.

З 01.01.2018 р. норму щодо права на сплату 0,5 мінімального страхового внеску скасовано. Платниками, віднесеними до першої групи платників єдиного податку, визначених у пп. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу, єдиний внесок сплачується у розмірі не менше мінімального страхового внеску (819,06 грн за місяць). Відповідно періоди здійснення підприємницької діяльності «єдинників» першої групи зараховуватимуться до страхового стажу, як і у решти підприємців, у повному розмірі.