У Переяславі провели зустріч із науковицею Світланою Брижицькою. Про що говорили?

24 грудня у переяславському музеї “Заповіту” Тараса Шевченка у рамках реалізації науково-просвітницького проєкту “Десяте літо” провели зустріч із кандидаткою історичних наук, заступницею генерального директора з наукової роботи Шевченківського національного заповідника “Тарасова гора” Світланою Брижицькою. Тема – “Національне самоствердження Тараса Шевченка”. Про це повідомляє Інформатор.

Світлана Брижицька – авторка понад 150 наукових публікацій. Вона цікавиться українознавством, шевченкознавством, краєзнавством, музеєзнавством (експозиційна тематика, аналіз фондової колекції (колекції рушників, ікон, національного одягу), музейне меценатство), проблемами національної ідентичності, впливом знакових постатей на розвиток національної свідомості українців у контексті суспільно-політичних трансформації в Україні.

Науковиця вважає, що останнім часом в українській історичній науці значно посилюється увага до процесів культурного розвитку та впливу особистості на розвиток соціуму. Тому важливим є з’ясування форм виявлення національного самоствердження подвижників української нації, а також їхнього впливу на розвиток національної ідентичності українців.

На зустрічі Світлана Брижицька розповіла про свої роботи та презентувала їх. Зокрема, розповіла про видання “Життя і слово українця для українців” – про Тараса Шевченка і становлення національної ідентичності українців за матеріалами книг вражень на його могилі 1896-1926 рр., “Я не одинокий” – про національне самоствердження Тараса Шевченка та його вплив на становлення національної ідентичності українців, “Подія на Чернечій і доля людей” – про заміну чавунного хреста на могилі Тараса Шевченка та інші.

– Зараз на могилі Тараса Шевченка можна побачити напис “Похований поет революціонер…”. Слово революціонер було монополізоване більшовиками, та й зараз сприймається як більшовицьке. Але якщо ми подумаємо ширше, то це людина, яка робить якісь революційні перетворення, переворот у думках та свідомості. Ми говоримо, що Шевченко батько нації, а хто входив у поняття нації за часів Шевченка? Шляхта, аристократія та духівництво. А як же тоді називали селян? Народ. Тобто тоді в поняття нації народ не входив, а саме Шевченко вводив його, він витягував з людей українське єство, – розповіла науковиця.

Зустріч із Світланою Брижицькою приурочили до річниці від дня написання Тарасом Шевченком його “Заповіту” у Переяславі (25 грудня 1845 рік). Старша наукова співробітниця науково-дослідного відділу музею “Заповіту” Наталія Павлик поділилася думками щодо цієї поезії: “Коли звучали рядки “Як умру то поховайте…”, у сусідній кімнаті цього музею, він, звісно, звертався до Андрія Козачковського та його оточення. Тобто якби Тарас Шевченко помер у 1845 році, то він однозначно був би десь похований на Переяславщині”.

–