Особливий захід з нагоди Дня вишиванки відбувся 16 травня у Музеї Заповіту Тараса Шевченка в Переяславі: його експозиція поповнилася унікальною річчю – точною копією власної сорочки Тараса Шевченка. Хто її створив та чим вона особлива, дізнався Proslav.
Речі, пов’язані з ім’ям Тараса Шевченка, які збереглися до нашого часу, викликають особливий інтерес. Переяславська майстриня, завідувачка Меморіального музею Г. С. Сковороди Тетяна Радіоненко зацікавилася: а який одяг носив легендарний поет?
Пані Тетяна – співзасновниця Всеукраїнського вишивального проєкту «Переяславська сорочка», тому в першу чергу їй хотілося дослідити вишиванки з гардеробу Шевченка:
– Колега з Музею Заповіту Наталія Павлик підказала, що в Національному музеї Тараса Шевченка зберігається його власна сорочка, яку йому в 1859 році в Кирилівці подарувала сестра Ярина. Вона її сама пошила з конопель, які сама ж виростила і з них напряла полотно. Мене дуже привабила ця історія і я загорілася ідеєю відтворити Шевченкову сорочку!
На прохання Тетяни Миколаївни генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич звернувся до керівництва Національного музею Тараса Шевченка.
Там відповіли, що побачити сорочку наживо наразі, на жаль, не можна, бо після початку повномасштабної війни особливо цінні експонати законсервували й заховали. Однак позитивно відреагували на ініціативу переяславських колег і надіслали багато якісних фото та детальний опис сорочки:
«Сорочка із домотканого вибіленого конопляного полотна архаїчного крою, так звана «чумачка»: зшита із перегнутого навпіл полотнища, до стану по пітканню пришиті прямі рукава із ластовицями. Від горловини – глибокий розріз, «пазушка». Сорочка має традиційні саме для «чумачки» «підоплеки» – підшитий під плечі шматок полотна. Комірець вузенький стоячий, «чумарочний», делікатно вишитий «білим по білому» сировими нитками -«лиштвою» та «зубцюванням».
Для досвідченої вишивальниці розібрати навіть таку оригінальну модель крою й техніку вишивки – справа нескладна. А от знайти потрібне полотно було завданням з зірочкою:
– Ширина автентичного полотна, з якого була вишита сорочка Шевченка, складає 73 сантиметри. У нашому регіоні таке знайти нереально, бо воно нетипове для Переяславщини – наші полотна ткали завширшки до 60 см. Аж на Львівщині я знайшла пана, в якого було саме таке полотно сторічної давнини, і він мені його продав. На комірці оригінальної сорочки є дві коричневі мотузочки, то, щоб цілком дотриматися автентики, я сама спряла такі ж.
Тетяна Миколаївна каже, що на виготовлення копії Шевченкової вишиванки знадобилося близько 80 годин – працювала майстриня здебільшого ночами.
– Полотно вирізняється надзвичайною міцністю, воно дуже цупке і його важко проткнути голкою, інколи навіть колола пальці до крові, – зізнається пані Тетяна. – Покрій і вишивка не складні, а пошити було важко. Сорочка повністю відповідає оригінальному розміру. Колеги з Національного музею Тараса Шевченка сказали, що справді дуже схожа на оригінал.
Копія сорочки Тараса Шевченка, вишита Тетяною Радіоненко, експонуватиметься в Музеї Заповіту в Переяславі. Всі охочі можуть побачити на власні очі, який одяг носив видатний Кобзар.
Під час урочистого заходу з нагоди Дня вишиванки переяславська художниця Людмила Башук презентувала свою картину «Вишивальниці», одна з героїнь якої є прототипом сестри Тараса Шевченка Ярини.
Також присутні оглянули унікальні зразки чоловічих сорочок з фондової колекції Заповідника. Детально про них розповіла старша наукова співробітниця Музею українських обрядів Світлана Зубер.
А ще на виставці представили сучасні чоловічі сорочки, які в межах проєкту «Переяславська сорочка» місцеві майстрині вишили для своїх коханих.
