29 квітня – Всеукраїнський день футболу. Тож, чергову публікацію присвячуємо футбольній темі. У нашому місті є не мало поціновувачів цього виду спорту і самих футболістів. Є з-поміж жителів Переяславщини і ті, хто вже встиг досягти успіхів у матчах на полях за межами нашого краю, а також ті, хто мріє про це.
Так, до прикладу, 17-річний Ростислав Човгаленко, аби йому відкрилися двері у великий футбол, відповідально дотримується режиму, щоденно тренується та відточує свої навички. І робить це переяславець у дитячо-юнацькій футбольній школі “Динамо” імені Валерія Лобановського (Академія ФК «Динамо» Київ). Про успіхи та плани нашого земляка дізнавався Переяслав.City.
Ростислав Човгаленко перший праворуч у першому ряду
Востаннє з Ростиславом Човгаленком із Переяслава журналіст нашого видання мав зустріч улітку 2021 року. Тоді юнаку було 14 років і в школі “Динамо” він навчався другий рік і в своєму інтерв’ю він розповів, як потрапив у школу “Динамо” та з чого починалася його історія у цьому виді спорту. А вже в грудні Ростислав став кращим півзахисником за підсумками сезону 2020-2021 рр. та отримав “Золотий м’яч” ДЮФЛ.
Ростислав із двома нагородами – “Золотим м’ячем” та племінницею
– Ростислав поки останній, хто отримав “Золотий м’яч”, бо війна внесла свої корективи, – додав старший брат “динамівця” Євгеній Човгаленко (25 років). – До цього таку нагороду вручали всього два чи три рази. Тобто таку традицію тільки започатковували.
Євгеній, до речі, у футбольному житті юного спортсмена відіграв не аби яку роль, як і батьки. Родина від початку підтримала рішення Ростислава прийняти пропозицію від ДЮФШ “Динамо” навчатися там футбольній майстерності. Старший брат зараз для Ростислава як персональний наставник, помічник і менеджер.
– До 12 років у школі на проживання не поселяють, тому я протягом року їздив з Переяслава у Київ двічі на тиждень, а по суботам на ігри. Ну як їздив, брат возив, – поділився спогадами Ростислав.
Ростислав із старшим братом Євгенієм після одного з футбольних матчів у Переяславі
Одна з поїздок на гру команди-кумира “Динамо”
Родина вболіває за Ростислава і підтримує його з дитинства
– Було по різному, то дядя везе Ростислава, то він приїжджає до мене в Київ, я їхав із Солом’янської площі на Позняки, забирав його з маршрутки і далі вже вирушали на базу, а це було на Столичному шосе – тоді вони тренувалися на головній базі ФК “Динамо”. Так, їхали, витрачали час та енергію. Чотири години на дорогу, щоб позайматися одну годину. Ростислав стомлювався і, пам’ятаю, важко постійно було, бо дорога – це додаткове навантаження. Але ми не здавалися і були переконані, що футбольна мрія того варта.
Брати Човгаленки з Переяслава
Коли Ростиславу виповнилося дванадцять років, він переїхав у Київ і відтоді продовжує крокувати футбольною дорогою разом з юними спортсменами-“динамівцями”, але вже не лише у статусі найкращого гравця захисного плану, а й у відповідальній ролі капітана команди U-17.
– Коли тренером команди прийшов Юрій Дмитрулін, – зауважив Євгеній, – він помітив Ростислава, його гру, наполегливість, цілеспрямованість та відмітив його лідерство на полі під час матчів.
Я носив уже пов’язку капітана, коли займався у футбольному клубі “Переяслав” (тренер В’ячеслав Заболотній) і це був хороший досвід, я багато чого навчився тоді. Тому, коли став капітаном у своїй динамівській команді, не розгубився. Гравці команди поважають мене в ролі капітана, прислухаються. Ну можливо хтось і не сильно, але загалом моїх порад не ігнорують.
Усі ці роки, навчаюючись у динамівській школі футболу, Ростислав наполегливо працює, бо з дитинства мріє про великий футбол.
Грати зі своїми кумирами, з тими, кого ти бачив по телевізору, за кого вболівав – це, здається, нездійсненна мрія. Але насправді, цілком реальна, якщо вірити, старатися і впевнено йти до мети.
Незабаром на членів команди U-17 чекає важливий перехід. Зараз вони всі є гравцями-учнями академії, а от перейшовши у U-19 ставатимуть уже на шлях професійного футболу.
– Не всіх беруть туди, деякі гравці “відсіюються” і в U-19 потрапляють найкращі серед кращих. Зобов’язань там звичайно більше, відповідно, зовсім інший рівень і відповідальність інша, – наголосив юний футболіст.
– Ми спілкувалися з одним із тих, хто грає з першою командою саме на тему переходу від дитячого-юнацького футболу до професійного – дорослого, – доповнив Євгеній. – То він сказав, що це дуже важко тому, що “мандраж”… Ти починаєш грати і тренуватися з тими людьми, фанатом яких ти був, ти не граєш уже зі своїми однолітками, а там біля тебе бігає Ярмоленко, наприклад, і в тебе хоч не хоче, а серце буде колотиться і переповнюватимуть емоції. З цим важливо впоратися. Але до цього ще не аби який шлях, адже ще треба увійти в число гравців U-19.
Досвід у ФК “Переяслав”. З цієї команди усе починалося. Ростислав перший праворуч.
Кубок, який команда Ростислава виборювала, коли старший брат Євгеній одружувався
Тренування Ростислава і водночас прогулянка з племінницею
