Ігор Янчук – 39-річний піаніст з Переяслава, що зі сходу Київщини. У жовтні 2023 року він здійснив свою давню мрію: вперше зіграв на березі Чорного моря в Одесі. Відтоді почав регулярно приїздити і влаштовувати концерти на світанку, а віднедавна переїхав до Одеси. Тепер почути його гру можна ще частіше. Що змушує музиканта виступати у такий незвичний спосіб, розпитали Біляївка.City.

Ідею зіграти на березі моря в Одесі піаніст виношував близько року.

– Я люблю грати під відкритим небом, – ділиться Ігор Янчук, – шукаю місця сили, де б нікому не заважала, а навпаки доповнювала атмосферу жива фортепіанна музика. Подумав, що набережна на Ланжероні в Одесі – одне з таких місць.

Перший концерт відбувся увечері 1-го жовтня 2023 року. Тоді зібралось близько 300 людей. Ігор грав босий, прямо на плитах біля моря. Коли почало сутеніти, увімкнули ліхтарі, запалили свічки – відбулась “справжня магія”. Під враженнями залишились і глядачі і сам музикант.

Наступного дня Ігор прийшов з друзями зустрічати світанок на морі та пити улюблене какао. Тут спонтанно в нього народилась ще одна ідея.

– Ми проходили повз піаніно, я зупинився, почав імпровізовано награвати якусь мелодію, дивитись, як сходить сонце. В одну мить відчув, як сильно музика і сонце доповнюють одне одного. Так і з’явилась гарна традиція грати для одеситів на світанках.

Цій традиції лише півроку, а Ігоря Янчука вже називають “символом одеських світанків”. Адже лише біля спуску на Ланжерон щовихідних близько 6 ранку можна потрапити в затор. Сотні шанувальників приїжджають на машинах, велосипедах, самокатах, приходять пішки, аби насолодитись живою музикою під першими променями сонця і зарядитись енергією на весь день.

Піаніно витримало навіть шторм

Як зазначає музикант, частина його успіху – це гарний інструмент, не кожен витримає цілодобово стояти просто неба та ще й біля моря. Були випадки, коли під час сильних штормів його перекидало, відносило на кілька метрів і омивало водою, але дивом до “серця піаніно” – механіки, клавіш – не потрапляло жодної краплі.

– Звісно, навіть з декількома шарами захисту, в таких умовах воно не прослужить довго, можливо кілька років, – ділиться музикант, – але головне, що тут воно виконує свою основну місію: служить народу, звучить, дає концерти, бачить щирі людські емоції. Я гадаю, що як і я, воно тут щасливе.

Піаніно на Ланжероні – це вже не просто інструмент, це домівка для багатьох речей. Тут і будильник, придбаний на одеській барахолці, щоб не проґавити світанок, і дзеркало, ніби ілюмінатор, і навіть живий організм – квіточка.

Частина місця виокремлена для яблук. Симиренко, білий налив – це смак дитинства для Ігоря, спогад про батьківський сад. Жартуючи, музикант називає свою творчість “apple music”, а в майбутньому хоче, аби люди теж приносили на концерти свої улюблені фрукти і влаштовували “шведський піаностіл”.

Неможливо уявити інструмент і без різноманітних подарунків від шанувальників. Кожен з них особливий.

– Наприклад, кораблик мені привезли з Миколаєва. Це ручна робота. Я розповідав про свою мрію – зіграти на берегах всіх океанів. І людина мені подарувала цю скульптуру зі словами “Нехай несе в сторону мрій”.

Шлях музиканта

З яким би трепетом Ігор не розповідав про піаніно на березі моря, найкращий інструмент для нього – той, з якого почалась його історія як музиканта. Він і досі стоїть у Ігоря вдома. Коли приїжджає в рідний Переяслав, із задоволенням сідає за нього.

– Це Weinbach, Чехословацького виробництва, – розповідає піаніст, – його привіз батько, коли мені було дев’ять років. Він працював директором районного будинку культури. Інструмент списали як непотріб, а тато вирішив забрати додому.

Тоді хлопця віддали до музичної школи, яка мало не відбила у нього бажання займатись далі музикою. Там він змушений був грати класику, яка його не чіпляла, ще й додатково співати у хорі, одному серед дівчат. Тож після закінчення школи довгий час обходив піаніно стороною.

Повернувся до творчості Ігор у 2007 році. Будучи юнаком, він захопився творами італійського композитора Людовіко Ейнауді.

– Я їх слухав, слухав, а потім думаю, чому б не спробувати самому пограти його мелодії, напевно ж щось залишилось у пам’яті, – розповідає піаніст, – так я почав шукати і формувати власний репертуар, а вже в 2011-му році написав свої перші твори. Це були мелодії без назви, просто “номер 1” і “номер 2”.

З 2013-го року Ігор виступає на вулицях Переяслава, Києва та інших міст України і ділиться своєю творчістю з перехожими. Нині у нього вже ціла добірка власних творів, у кожного з них своя історія.

– На початку повномасштабної війни на створення мелодії мене надихнула одна з тривог у Переяславі, я її так і назвав – “Повітряна тривога”. Я просто сидів вдома, імпровізував, за вікном почув тривогу, вона ще й виявилась у тій самій тональності, і за кілька годин народилась нова композиція. Тепер я її постійно граю в Одесі, коли в черговий раз чую сирену.

Місія музиканта: залишити щось після себе

Ще одна невід’ємна частина життя музиканта – це активна громадська діяльність. З 2013-го року він засновник молодіжної громадської організації “Джем Толока”. Разом з її учасниками вони влаштовували різноманітні події в парках та скверах у Переяславі: дні вуличної музики, купальські толоки, літературні та фортепіанні вечори.

Ігор переконаний, що його місія, як музиканта – не лише подарувати позитивні емоції людям, а й залишити щось після себе.

– Коли ми починали грати у сквері в Переяславі, там навіть не було, де сісти, – ділиться музикант, – на зібрані кошти під час концертів ми встановили перші арт-лавочки. Потім на це звернула увагу мерія. Разом ми влаштували гарну зону для відпочинку.

В Одесі Ігор теж мріє зробити щось подібне. Найближчим часом встановити пару тематичних “піанолавок” на березі моря, а можливо у майбутньому – прошити деревом всю зону з плитами, аби людям було зручно сидіти. Сподівається, що одесити та міська рада його в цьому підтримають! Хоча він тут живе лише півтора місяці, каже, що Одеса встигла стати для нього рідною. Тому, куди б не занесло життя у майбутньому, хоче після себе щось тут залишити.

Якщо ви ще не встигли побувати на концерті Ігоря Янчука, підписуйтесь на його Інстаграм та дізнавайтесь дати наступних піанозустрічей.